З першого січня в Україні відкритий інтернет-доступ до реєстру нерухомого майна. Цю подію можна без перебільшення назвати одним із найважливіших кроків до прозорого суспільству.
Але зробили його кульгава на обидві ноги. Якщо ви журналіст чи програміст і вам цікаво – як можна максимально погано реалізувати відкриття реєстрів – цей текст для вас. Якщо ж вам просто цікаво, як криворукість може працювати на благо країни – читайте відразу останню главу.
Раніше, 12 грудня в Міністерстві юстиції обговорювали відкриття цього реєстру (канцелярит тут, трохи конкретики тут). В ході зустрічі представники виконавця проекту – держпідприємства "Держінформ'юст" – описували своє бачення цієї системи.
Отже, давайте подивимося, що було до відкриття реєстрів:
1.В електронному майновий реєстрі зберігається інформація про право власності громадян України на об'єкти нерухомості.
2.Доступ до цього реєстру було відкрито для невеликого кола людей (держ. реєстратори, нотаріуси, державні виконавці ітп.) через клієнтську програму.
3.Простим смертним інформація про їх об'єктах з реєстру представлялася платно – через нотаріусів та держреєстраторів. І виключно в паперовій формі.
4.Про чужих об'єктах нерухомості отримати інформацію простим смертним було неможливо.
Що дозволив закон:
1."Антикорупційний пакет законів" зобов'язав відкрити інтернет-доступ до реєстру нерухомого майна (кажуть, Тетяна Монтян обіцяла продати душу дияволу, якщо такий закон приймуть).
2. Доступ до інформації про нерухоме майно отримують всі бажаючі через форму пошуку на сайті.
3. Пошук здійснюється по точному адресою об'єкта. Не можна шукати за прізвищем власника!
4. Доступ платний. Коштує 17 грн. (насправді 21, але про це нижче) згідно з положенням Мін'юсту.
В ході презентації (відсканований паперовий варіант) представники Мін'юсту змогли продемонструвати лише один скріншот пошукової форми (який, як з'ясувалося, мав мало спільного з реальністю). В дії систему ніхто не показував, проте першого січня її дійсно запустили.
Тепер давайте порівняємо обіцяне з реалізованим:
1.Користувач обов'язково реєструється. При реєстрації вказує персональні дані та ідентифікаційний код, які ніяк не перевіряються. Чий код або паспорт ви ввели – система не має жодного уявлення. Свій перший пошук, наприклад, автори провели від особи Петра Порошенка та Валерії Гонтарєвої. Реєстрація чомусь проходить в системі "Електронного суду" (mail.gov.ua). Можливо тому, що своя система реєстрації відсутня. І так, Internet Explorer не підтримується.
2. Для пошуку користувач вводить точну адресу об'єкта (є підказка населених пунктів і вулиць). Пошук працює тільки по повному адресою: місто, вулиця, номер будинку, номер квартири. Наприклад, не можна вказавши місто і вулицю, отримати список всіх будинків на цій вулиці або список всіх квартир і об'єктів за цією адресою.
3. Під час презентації було згадано, що кожної виданої інформаційної довідки з реєстру присвоюється певний індивідуальний номер. Нібито потім цей номер можна буде ввести на сайті і отримати копію цієї довідки. У реальності все куди цікавіше, але про це нижче.
4. Пошук платний. На круглому столі йшлося про те, що один запит незалежно від наявності результату коштуватиме 17 грн. В реальності – вартість 21 гривня. 17 + 4 комісія платіжної системи Portmone, через яку йдуть гроші. Після оплати користувач отримує посилання на результати пошуку в форматі PDF і може цей документ скачати.
5. Важливий момент, за який хочеться похвалити ДП "Інформюст". На початку вони планували брати гроші за інформацію, а за її пошук (що суперечить закону і здоровому глузду). Тобто якщо в системі потрібний вам адресу не знайшовся, ви все одно оплачуєте запит. В реальності пошук, який не повернув результатів, оплачуваною не вважається.
6. За даними Мін'юсту, база даних працює тільки на віддачу інформації (в режимі "репліки на читання"). Але при цьому закон зобов'язує зберігати дані про користувачів, щоб потім показати власнику нерухомості – хто ним цікавився. Як уживаються два ці тези – неясно.

А тепер детальніше про проблеми.
Проблема №0. Реєстр порожній
У ньому практично немає інформації.
На круглому столі представники ДП так і не змогли сказати, який відсоток від усієї української нерухомості занесений в реєстр. Це пов'язано з тим, що багато даних зберігається на папері в БТІ, не оцифровані і незрозуміло, коли будуть оцифровані. Ми зіткнулися з цим вже на етапі тестування, коли змогли знайти інформацію тільки про сьомому об'єкті (Київ, Хрещатик 10, 42.70 м2, 53173,00 грн) з нашого списку.
Передбачається, що це тимчасово. І саме поява реєстру змусить багатьох власників нерухомості внести до реєстру інформацію (наприклад, для спрощення кредитування). Крім того, відсутні в реєстрі об'єкти вносяться в нього при будь-якій угоді. Але швидкість наповнення непрогнозована.
Проблема №1. Реєстр платний.
Відмова від міністерства абсурдною плати за "порожні відповіді" не знімає питання – чому доступ до відкритого реєстру взагалі платний?
Інформюст посилається на необхідність закупівлі та оренди техніки, і зарплати фахівцям call-центру. Навіщо він потрібен?
Інформюст оцінює кількість запитів в 500 тисяч в місяць, при цьому його співробітники так і не змогли відповісти "чому вартість запиту 17 гривень" (якщо ви хочете сказати – "тому що це неоподатковуваний мінімум" утримайтеся, ціноутворення проводиться не так).
Головний аргумент Мін'юсту – є країни, в яких доступ до цієї інформації коштує дорожче (а є країни, в яких цей доступ безкоштовний ). Присланий пізніше офіційна відповідь міністерства звучав так:


Це відверта брехня. Не існує "мінімальної суми, яка може ідентифікувати платника". Оплата карткою взагалі платника не ідентифікує, оскільки ПІБ під час оплати не запитується і не передається в процесинг. І тим більш оплата не може служити способом ідентифікації за законом.
Звичайно, 500 000 * 17 = 8,5 млн. грн. здатні забезпечити безперебійну роботу серверів. Але навіть сума в три рази менше здатна забезпечити цю роботу. Та й взагалі – неприємно, коли вас обманюють (а нас обманюють).
Але! Безкоштовний доступ до реєстру – ключовий момент не тому, що дозволить користувачеві заощадити 17 гривень. Якщо прибрати оплату ми отримаємо повну зміну ландшафту. З'явиться можливість створювати сторонні сервіси для роботи з цими даними.
Наприклад:
1. Сервіс постійного відстеження статусу об'єктів нерухомості та оперативне сповіщення у випадку змін. Це дозволить відстежувати спірні/завислі об'єкти і запобігати рейдерські захвати.
2. Програмний інтерфейс для відправки запитів і отримання відповідей в структурированом вигляді, який дозволить використовувати дані з реєстру безпосередньо в інших програмних продуктах.
Проблема №2. Заходь хто хочеш, бери що треба (якщо воно є).
Сторонні сервіси для цієї системи життєво необхідні ще й тому, що розвиток самим держпідприємством – під великим питанням. Те, як в даний час реалізували відкриті реєстри повергає в жах і з програмною і з організаційної точки зору. Виявлені помилки не можна назвати дірою в стіні безпеки. Там просто стоять відкриті ворота в чистому полі. Судіть самі:
Під час тесту ми успішно зареєструвалися під ім'ям Петра Порошенка та Валерії Гонтарєвої, використовуючи сміття замість ІПН та номера паспорта. Номер паспорта не перевіряється навіть на відповідність формату! З цими підробленими даними, ми отримали реальні виписки!




Для оплати вам показують неіснуючу процесингову систему "Платіжна система Інформаційний центр". Показують без використання протоколу безпеки https. На щастя, одразу після натискання кнопки Оплата відкривається комерційний процесинг Portmone.


Після оплати ви отримуєте посилання з порядковим номером довідки-відповіді. Це означає, що змінюючи цифри (на одну більше, на одну менше), ви отримуєте повний доступ до всіх виписок, зроблених до вас (та і після вас теж). Так-так, з усіма персональними даними, включаючи ІПН, ПІБ та номер паспорта запитувача (якщо він вказав реальні). При цьому виписки дійсні лише добу, після чого їх видаляють (наплювавши на власну обіцянку зберігати їх для користувача).
Більше того, як ми встановили, посилання-відповідь генерується ще до оплати. так що досить трохи погратися з номерами відповідей і ви зможете одержувати інформацію не сплачуючи за неї взагалі нічого. Тим більше, що відповіді чому за це треба платити у мін'юсту все одно немає.
Проблема №3. Далі що?
Віддамо належне, Держінформ'юст обіцяв запустити доступ 1 січня (і запустив).
Хоч і в своєму, особливому вигляді.
Але в даний час немає публічного документа, що описує функціонал системи, план її розвитку, строки внесення змін. В ході дискусії, коли мова стосувалася якихось поліпшень, директор ДП Леонід Богданов оперував термінами "початок другого кварталу", "середина весни", "початок літа". Але звідки взялися ці дати і чи відповідають вони дійсності – загадка.
Між тим є ряд питань по функціональності.
1. Для власників об'єкта нерухомості передбачена можливість отримати історію зміни прав власності (приклад: хто був господарем твоєї квартири до тебе, і на яких підставах). Коли вона буде реалізована?
2. Відкрита ця інформація для невласників? Якщо так – то на якому етапі? Використовуючи цю інформацію, журналісти зможуть зрозуміти, як з рук в руки переходили проблемні об'єкти забудови, а мешканці цього будинку зможуть зрозуміти, припустимо, як з житлового фонду були виведені госпбудівлі.
3. Можна буде переглянути список всіх об'єктів, зареєстрованих за даною адресою, а оплатити отримання інформації тільки про цікавлять? Для багатоквартирного будинку досить буде показати список з номерами квартир та госп. приміщення, на які оформлено право власності. Таким чином можна буде знайти "приховані" права володіння (припустимо, на підвальні або горищні приміщення)
4. Як все ж планується підтверджувати особистість "покупця інформаційних довідок"? За законом власник об'єкта має право отримати список запитів за його об'єктом. Представники мін'юсту збиралися зберігати номери платіжних карток, за якими і з'ясовувати платника "у разі чого". Але номер кредитної картки не підтверджує особу того, хто платить. Та й аналіз трафіку показує, що ні ПІБ ні номера ІПН та паспорти в процесинг від Портмоне не передаються. І само собою, процесинг від Портмоне не повертає повний номер картки та інші платіжні реквізити назад на інформюст.
5. Було сказано, що З публічного доступу до реєстру використовує репліку оригінального реєстру на читання (що логічно). Як в такому разі вирішується проблема записи історії запитів по об'єкту назад до реєстру?
6. Є сумніви у декларованій представниками Информюста "навантаження на сервер", якою вони аргументують відмову від додаткових функцій. Коли ми обговорювали, чому на поточному етапі система не може показати список всіх об'єктів, зареєстрованих за даною адресою, Леонід Богданов відповів, що це занадто сильно завантажить сервера, оскільки "треба буде повернути не одну квартиру, а, скажімо, тисячу квартир". При цьому інформація зберігається в структурованому вигляді і кількість запитів до системи було попередньо оцінений в 500 тисяч в місяць (по 17 гривень за запит!). Це викличе проблему навантаження тільки якщо база буде працювати не на серверах, а на ноутбуці співробітника ДП.

Все працює погано і це добре
Якщо у вас склалася думка, що помилки і дірки в нашвидку зробленій реєстрі це погано – ви глибоко помиляєтеся. Це просто чудово! По-перше, чудово, що реєстр взагалі відкрили. По-друге – найкраще, що може зробити Міністерство юстиції та ДП "Держінформ'юст" для громадян України – це нічого не чіпати.
Так. Щоб вимога закону була виконана не просто "за буквою", а по духу і повною мірою – достатньо залишити все як є. Зараз нам потрібно близько тижня, щоб запустити свій сайт, який буде видавати довідки абсолютно безкоштовно (стільки вони і стоять!). Ще через два тижні у нас буде інструмент для отримання повної копії бази, а через місяць – та сама база. І шукати по ній буде простіше, зручніше і швидше.
І само собою, ні користувачеві, ні державі це не буде коштувати ні копійки.

 

 

за матеріалами "Українська правда"