Британська розвідка повідомляє, що українські захисники та російські окупанти весь тиждень вели бої за контроль над трасою Р-66, яка має важливе стратегічне значення. Сьогодні, 2 січня, у прес-службі Міноборони Британії озвучили головні тези щодо бойових дій на Луганщині в районі Сватове — Кремінній.
Джерело підкреслило, що траса Р-66 є ключовою для логістики ворожої армії. Саме нею йде перекидання військової техніки та живої сили з території Білгородської області на Донбас. З жовтня 2022 року окупанти все менше намагаються використати цю трасу для логістики, оскільки вона знаходиться під постійним вогнем з боку ЗСУ. Однак, якщо українські захисники візьмуть під повний свій контроль цю трасу, то окупанти виявляться відрізаними від постачання зброї з території РФ.
А це ще більше підірве психологічний стан ворожої армії, яка зараз обороняє Кремінну. Траса Р-66 має довжину 225 км. Проходить через усю територію Луганщини від Демино-Олександрівки та до самого Луганська крізь Сватове, Кремінну, Сєвєродонецьк та Лисичанськ.
Зауважимо, що російське військове командування зустрічає Новий рік у звичному для себе стані “творчого і креативного хаосу”. Судячи з усього, розуміння ним обстановки і розвитку подій як у загальному сенсі, так і на окремих операційних напрямках цієї війни для нього носить достатньо чіткий та недвозначний відбиток так званого “дефіциту правдоподібної інформації”.
Нічим іншим пояснити сенс та зміст його рішень стосовно подальшого ведення бойових дій я не можу. В чергове твердження, що це “такой хитрый план”, повірити можливо тільки з великим розширенням меж своєї уяви.
Наприклад, воно з впертістю, гідною іншого використання, продовжує готуватися до “наступу ЗСУ”, який нібито повинен найближчим часом відбутися на крайній північній ділянці Старобільського напрямку, з форсуванням річки Оскіл по рубежу Лиман Перший – Дворічне – Богданівське – Лиман Другий. Перекидаються війська, у посиленому темпі риються окопи та облаштовуються опорні пункти, підтягується артилерія тощо.
Ну, якщо йому так хочеться, то нехай бавиться. Але у зв’язку з цим варто мати на увазі, що “немного южнее”, а саме в районі Кремінної, ситуація для противника продовжує погіршуватися. І наслідки цього процесу для противника, в разі його продовження, можуть мати куди більш негативні наслідки, ніж навіть уявний прорив ЗСУ через Оскіл в районі Богданівського та Тавільжанки.
Лісистий район західніше Червонопопівки та Житлівки ЗСУ продовжують достатньо міцно утримувати, так само, як і район південніше та південно-східніше Діброви (більше того, тут навіть російським військам доводиться певною мірою відходити на окремих ділянках).
Будь-який військовослужбовець, більш-менш знайомий з основами загальновійськової тактики, подивившись на цю ситуацію на карті, видасть вам однозначний “діагноз” – усьому російському, що зараз намагається втримати “передпілля” Кремінної в районі Діброви та східніше, загрожують достатньо небезпечні та неприємні речі.
Розшифровувати детально, що і як, я не буду, але очевидно, що російському командуванню рано чи пізно доведеться з цим “что-то решать”, а не займатися реалізацією результатів якихось його псевдоаналітичних оцінок обстановки північніше Сватового. Тим більше – у своїй уяві. Але, за великим рахунком, якщо йому так хочеться, то нехай так і робить. Бо навіть з погляду практичної доцільності те, що може трапитись, зовсім не те саме, що вже трапляється. На війні це завжди важливо – часовий фактор, тим більше рознесений по місцю і моменту початку реалізації.
Протягом декількох попередніх діб стало очевидним, що російське військове командування таки “зазирнуло кілька разів у мапу” і те, що воно там побачило, не зовсім йому сподобалося, скажімо так.
Це вилилось одразу у декілька подій. З напрямку села Райгородка, в районі південно-східніше села Надія було виявлено ДРГ противника (до п’ятьох осіб, ймовірно зі складу розвідпідрозділу 15-ї МСБр 2-ї загальновійськової армії Центрального військового округу).
Завдано вогневе ураження, противник відійшов. Очевидно, він спробував більш-менш достеменно встановити стан передових підрозділів ЗСУ на найбільш загрозливій для свого Сватівського району оборони ділянці. В контексті загальної ситуації по рубежу Сватове – Кремінна це достатньо важливий симптом, бо, судячи з усього, російське командування все ще продовжує “коливатися” в своїй оцінці – де саме ЗСУ “знову попруть”, під Сватовим чи під Кремінною.
