Бажаючи заручитися підтримкою ключових осіб вітчизняної Феміди, Онопенко почав вибивати для тих пільги, домігшись того, що столична держадміністрація змагалися між собою за те, хто більше виділить Верховному Суду фінансів, будівель і квартир. – повідомляє Корупція.Інфо

Поки місцеві суди тулилися в напівзатоплених підвалах, місяцями не виплачуючи зарплати суддям і працівникам, Верховний Суд витрачав сотні мільйонів гривень бюджетних коштів на будівництво зимових садів, закупівлю картин, скульптур, автомобілів преміум-класу та інших предметів розкоші. Чого тільки варта робочий кабінет Онопенко, облаштований "по-багатому" в кращих традиціях Пшонки!

Про скандальний відпочинок голови ВСУ у Туреччині ходить маса чуток. Чутки знайшли підтвердження в січні 2011 р. в ході замаскованої під робочу зустріч в Страсбурзі поїздки в Париж. Онопенко зупинився в готелі "Брістоль" в номері з видом на Єлисейські поля за 45 тис.грн на добу. Приїзд відзначав пляшкою колекційного віскі "Далмор Кандела" вартістю 9 тисяч 700 євро і півкіло добірної чорної ікри за 1080 євро.

У Франції голова ВСУ відвідував клуб "Ле Бункер" на рю Сен-Море, 150. Після відправився на престижний винний аукціон "УІАС", де придбав за 180 тисяч євро лот 706 – колекцію з 12 пляшок елітного бургундського вина провінції "Романе-Конті" врожаю сонячного 1990 року. У той же день Онопенко бачили відразу в двох дорогих ювелірних салонах Парижа – Картьє і Шопард. Голова ВСУ запам'ятався продавцям навіть не тим, що купив прикрас більш ніж на 200 тисяч євро, а тим, що замість подарункової упаковки набив ними свою барсетку.

Особисте життя не заважало Онопенко відверто саботувати судову реформу в Україні. Так, він відстоював інститут повторної касації, що давав Верховному Суду право змінити рішення у зв'язку з провадженням у країні, але ускладнює і подовжує судове вирішення суперечок до меж, небачених в Європі та світі. Онопенко робив все можливе для ліквідації в Україні адміністративної юстиції – нововведення, одностайно визнаного одним із основних гарантій захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Він же домагався законодавчого дозволу високооплачуваною суддівської "еліті" з Верховного Суду передати 60 тисяч "непрестижних" судових справ "чорноробам" з апеляційних судів в областях, знехтувавши той факт, що це вносило хаос в роботу апеляційної інстанції.



Йому байдуже, що "результати" його роботи вдарили по жертвам суддівського свавілля: за зазначені півтора року з багатьох сотень суддів-хабарників були притягнуті до відповідальності менше десяти. Тим самим він показав колегам: вимагаючи від них беззаперечного підкорення, натомість він гарантує абсолютний імунітет від будь-якої відповідальності. Те, що весь суддівський корпус України перетворився в бандитський синдикат на чолі зі "злодієм в законі", Онопенка теж влаштовує. Більш того, він створив всі умови для того, щоб клановість, кастовість, закритість і продажність продовжували бути головними принципами українського судоустрою.

"Такої монополії влади не було навіть за часів президентства Леоніда Кучми", – говорив в ті часи перший заступник голови "Батьківщини" Олександр Турчинов про Судову систему в інтерв'ю для УНІАН.

Під час Майдану Онопенко займав вичікувальну позицію, але не забував вислужуватися перед Януковичем, щодня доповідаючи тому обстановку у Києві. Після Революції Гідності Онопенко швидко зорієнтувався і приєднався до переможців. Але зв'язок з тими, хто привів країну до другого Майдану, так і не перервав. Очевидно, "сім'я" біглого Януковича як і раніше покладає особливі надії на утримання судової системи під контролем за допомогою Онопенко.

Але той розкладає яйця в усі кошики. Наприклад, після Майдану саме Онопенко на значній комерційній основі сприяв адвокату Тимошенко – Сергію Власенку домовився про закриття кримінальної справи Юлії Володимирівни.

Тим часом, десятки судових процесів проти учасників народних протестів, що завершилися несправедливими незаконними рішеннями, переконали українців: починати люстрацію потрібно негайно і саме з суддів. Але люстрації в Суді так і не відбулося – вона не вигідна особисто Онопенку. Так, кар'єрних амбіцій однієї людини виявилося досить, щоб зупинити прийняття Закону про очищення судової влади, якого чекають 45 мільйонів українських громадян. Онопенко вдалося блокувати прийняття закону про справедливу відплату нечистих на руку суддів (бо мова, власне, йде якраз про нього і його подільників).

У 2014 році Василь Васильович прийняв рішення очолити Вищу раду юстиції і, не дивлячись на те, що чинний закон забороняє призначати на цю посаду кандидатів старше 65 років, Онопенко отримав бажане. Найповніше прокоментувала цю ситуацію нардеп Анжеліка Лабунська.

Напередодні нових виборів, наступним кроком 67-річного Онопенко стане Закон, що дозволяє суддям займати посаду до 70 років. Потім він може повернутися на посаду Голови Верховного Суду України.

Мабуть, Онопенко вважає, що хоч довіру до судової системи в суспільстві і підірвано, але терпіння українців ще не вичерпано. Не хочеться, щоб через це призначення збулося пророцтво нардепа Бориса Беспалого: "Може скластися ситуація, коли збереться Майдан за судовим приводом і суддівська корпорація з метою самозбереження змінить свою правлячу верхівку".



‡агрузка...