Антикорупційне бюро України порушило кримінальну справу за підозрою в отриманні хабара при призначенні Генеральним прокурором Юрія Луценка. Факт симптоматичний і показує, що НАБУ намагається показати свою суб'єктність у внутрішньоукраїнській політиці. – повідомляє Корупція.Інфо
Дітище демократів
Конфлікт між прокурорськими і набушниками зародився з самого початку створення Антикорупційного бюро, яке в Україні з великими труднощами продавили США. Задумка адміністрації демократів зводилася до того, щоб створити непідконтрольний внутрішньоукраїнським групам впливу силовий інститут, який міг би чинити тиск буквально на всі фінансово-політичні кола України. Американці ж взяли на себе і фінансування новоствореної структури НАБУ.
Звичайно, створення Антикорупційного бюро викликало конфлікт інтересів з ГПУ, у якої НАБУ і перетягнуло на себе істотну зону годування. У деяких випадках протистояння між силовими відомствами доходило до відвертого мордобою, масок-шоу і публічних звинувачень вищого керівництва. Втім, "животворна" рука віце-президента Джо Байдена, який через день розмовляв з Петром Порошенком, дозволяла гасити всі конфлікти на ранньому етапі загоряння. До того ж між АП і Вашингтоном була досягнута домовленість про погоджене "мочилово" клієнтів. Іншими словами, НАБУ не чіпає особливо наближених до Петра Олексійовича, а тихенько пасеться на сусідньому полі, надуваючи щоки і створюючи видимість незалежної від АП силової структури. Подібна домовленість влаштовувала і американців, які за два з половиною роки вже зрозуміли, що Україна хоч і не Росія, але і не зовсім Європа, і вирішуються тут питання в дуже специфічній конфігурації.
А в самому НАБУ тим часом вирішували куди більш прозаїчне питання – довести українському суспільству свою потрібність, ефективність і хоч якусь важливість. Під це завдання було визначено та погоджено жертву – народного депутата Олександра Онищенка, який попалився на газових схемах. Формально фігура для першого гучного тріумфу була обрана ідеально. Газовий олігарх, який веде богемний спосіб життя, – дівчата-моделі, коні, токсичний бекграунд. До того ж Онищенко напередодні "газового скандалу" до непристойності зблизився з Юлією Володимирівною, що стало додатковим мотивом атаки на нього. Іншими словами, Онищенко здавався легкою жертвою, з якої можна було почати кувати авторитет НАБУ. Але дуже скоро все пішло шкереберть…
Нікому не потрібні детективи
Головна новина, яка ошелешила всіх у Києві, прийшла все з того ж Вашингтона. Там несподівано для всіх переміг Дональд Трамп – людина з дуже специфічною репутацією і на нинішньому етапі незрозумілим ставленням до української проблематики. Особливо болісно перемогу Трампа сприйняли у відомстві Артема Ситника, яке залишилося без зовнішнього патрона.
Паралельно в НАБУ блискуче розвалили "газову справу" Онищенка, проваливши в цьому напрямку все що тільки можна і одночасно створивши несподівано зовнішньополітичні проблеми персонально Петру Порошенку. Слідчим НАБУ не тільки не вдалося домогтися екстрадиції Онищенка в Україні, але навіть Інтерпол відмовив оголосити в розшук нардепа. А самі агресивні дії детективів (в Україні арештовано більше 10 фігурантів "газової справи" із захмарними сумами застави по 100 і 200 млн грн) призвели до того, що загнаний в кут Онищенко почав персональні атаки на Порошенка. В результаті НАБУ не тільки не зуміло довести справу Онищенка до суду, а ще й змусило до економічної сутички підключити відомства ГПУ і СБУ, тому що "газова справа" стала бити вже по іміджу всієї української держави.
І ось на цьому етапі відбувається цікава метаморфоза. Зганьбившись із процесуальним ходом "газової справи", НАБУ порушує кримінальну справу проти Юрія Луценка на основі свого ж "клієнта" Онищенка. А по суті це все та ж атака проти Петра Порошенка, якому після інавгурації Трампа, а також невирішеної проблеми зі зміщенням Авакова ніяк не можна зараз втрачати контроль над ГПУ.
З іншого боку, і сам Юрій Луценко в кріслі Генпрокурора викликає дедалі більше роздратування в суспільстві. Луценко перетворив ГПУ на політичний піар-рупор з дуже низькими показниками на виході. До того ж всередині прокурорського співтовариства фігура Луценка категорично не сприймається, що є ще однією причиною вкрай неефективної роботи ГПУ (навіть у порівнянні з, м'яко кажучи, дуже неоднозначними попередниками Луценка).
Але Петро Олексійович підбирає людей у свою команду, виходячи з принципу особистої відданості. У грі на довгі і навіть середні дистанції це дає постійні іміджеві збої, але ситуативно дозволяє вирішувати завдання. Саме тому Порошенко за два з половиною роки не перетворився на другого Ющенка, а навпаки, контролює всі ключові процеси в державі – пережував Яценюка, приручив Турчинова, поставив під контроль ВР, зберіг токсичну Гонтареву на чолі НБУ, змусив Кличка "кинути" Наливайченка і перетягнути тим самим під себе СБУ. Контроль над ГПУ в цьому списку залишається в пріоритетних напрямках президента. Інша річ, чи потрібен Порошенку на чолі ГПУ політик із досить середньою ефективністю роботи?
Але питання зараз все ж стоїть у трохи іншому ключі. Поки у Вашингтоні йде перезмінка з дещо непередбачуваними для всього світу наслідками, Петро Олексійович встиг зміцнити під себе владну вертикаль всередині країни і навіть порівняно безболісно з'їсти головний актив Ігоря Коломойського. І ось на цьому тлі з'являється справа НАБУ на Луценка, яку вже встиг анонсувати колишній перший заступник генерального прокурора часів Януковича Ренат Кузьмін. Означати це може таке:
1. Ситник отримав якісь гарантії/сигнали ззовні і починає атаку на позиції президента
2. Директор НАБУ банально створює видимість своєї значущості і намагається увійти в торг з АП, наприклад, перед своєю майбутньою відставкою.
У будь-якому випадку для Петра Олексійовича намітився ще один "головняк". Реальний або фіктивний – покаже вже найближчий час. Але однозначно, що без створення лобістської групи, яка зможе налагодити ефективну взаємодію з командою Трампа, Порошенку буде дедалі складніше справлятися із зовнішніми і внутрішніми викликами. Знахабнілих ставатиме все більше, а ефективних менеджерів в команді Петра Олексійовича як кіт наплакав.
