Сім’я фінансово виснажена, але лікування дитини не можна зупинити.

Доля може “дарувати” неприємні сюрпризи в найнесподіваніші моменти життя. Так сталося у мами маленького киянина Давида Сухомліна. Жінка була щаслива, бо носила під серцем бажаного синочка, але раптом лікарі виявили у неї онкологію, тож за подальше життя обох довелося боротися.

«Як зараз пам’ятаю той жахливий день на прийомі у гінеколога: «У вас кістозне утворення лівого яєчника величезних розмірів», — сказала вона і виписала величезну кількість напрямків… ІПАГ, Національний Інститут Раку, величезна кількість лікарів, операція на 24-25 тижні вагітності та як результат: «У вас рак». Для порятунку наших життів було ухвалено рішення доносити дитину до 30 тижнів і народжувати. 06.03.2018 року на світ з’явився наш син Давид вагою всього 1350 гр і 40 см. Крихітна грудочка, загорнута не в мамині обійми, а в трубочки та датчики…», — згадує жінка.

Поки лікарі рятували життя сина, мати вела паралельно свою боротьбу. І вони обоє впоралися, і не без наслідків.

«Ніколи не любила лікарні, і хтось їх любить, але подітися було нікуди: син у реанімації пробув місяць, потім ще місяць на другому етапі виходжування в Охматдиті. У мене 3 курси хіміотерапії, а наш тато розривався: то туди, то сюди. Здавалося два страшні місяці лікарень позаду, у мене закінчилося лікування і сина виписують додому, тепер ми будемо все разом, і все тільки починалося… Купа лікарів, різних діагнозів, і найстрашніший пролунав у 5 місяців. “Є перші ознаки формування ДЦП”, – сказав лікар. Може помилилася, думали ми, може, ще просто масаж не дав результату, але в 6 місяців діагноз підтвердили. І почалося…», – згадує мама.

Сім’я взялася за виходжування сина, щоб мінімізувати вплив діагнозу та подарувати йому самостійне майбутнє.

«Одразу 4 курси Бобат і Войта терапії, далі заняття щодня вдома з реабілотологом чергуються з реабілітаційними центрами… Пізніше підключили логопеда та психолога кілька разів на тиждень, басейн, іпотерапію. Щовільну хвилину між заняттями займаємося ще й самі. За весь цей час ми відвідали багато центрів, і один дає найкращі результати — це центр інтенсивної терапії у місті Варшава. Кожний раз наш розумний хлопчик прибуває звідти з максимальними покращеннями, після останньої подорожі я побачила його перші більш менш вільно, не скуті спастикою, кроки та більше сконцентровані та цілеспрямовано рухи ручками. Для кращого результату потрібно хоча б 3-4 курси на рік», — розповідає жінка.

За весь цей час лікування сім’я дуже виснажена фінансово, і наступний курс реабілітації Давида опинився під питанням. Допустити цього не можна, адже без занять у хлопчика може бути не лише зупинка надалі розвитку, а й відкат назад у навичках. Тому сім’я наважилася розповісти свою історію та сподіватися, що небайдужі люди допоможуть їм упоратися з фінансовим навантаженням у реабілітації сина.

«Скільки всього ми вже спробували та пройшли – не порахувати, але попереду набагато більше. Ні, ми не скаржимося, хіба взагалі маємо на це право?! Коли твоя дитина така сильна і щодня бореться з цим ворогом… Ми просто просимо вас про допомогу, бо сама вже не впорається», — каже мама Давида.

Реквізити для допомоги:

Карта ПриватБанку

5168 7450 3068 1545

Мошківська Катерина Григорівна