В цьому році держава передбачила 3,5 мільярди з державного бюджету, які будуть витрачені на ремонт озброєння. Для оборонного комплексу країни, останнє, безсумнівно, є одним з найбільш важливих пріоритетів, передає Корупція Інфо. Але ось чи дійдуть ці гроші за призначенням – вже велике питання.

Практика показує, що керівники оборонних заводів як крали, так і продовжують цим займатися незалежно від часу і того, який режим перебуває при владі. Ось і сьогодні на оборонці, зокрема на ремонтних підприємствах непогано наживаються їх директора і всі, хто має причетність до цієї годівниці. У судовому реєстрі, за даними журналістів, більш ніж достатньо кримінальних проваджень, відкритих проти таких от керівників та інших любителів заробити на війні. Одне з них заведено відносно практично вчорашнього гендиректора Харківського тракторного заводу Андрія Коваля.

Харківський тракторний завод лише носить таке мирне ім'я, в реальності ж у важкий для країни час його працівники займаються не тільки виробництвом колісних і гусеничних тракторів, що звичайно, важливо для країни, але й виробництвом і ремонтом військової техніки. Останнє домінує, адже виробництво номінальна і більше являє собою модернізацію. Тим не менш, ця військова техніка і призначена для військових потреб, а стало бути, і саме підприємство має для держави стратегічно важливе оборонне значення.

І ось незважаючи на такий статус за останні кілька місяців завод ледь не опинився розграбований. Розграбований, ні ким іншим, як його керівництвом в особі того ж генерального директора Андрія Коваля, і як запевняють громадські під безпосереднім керівництвом власника підприємства – Олега Дерипаски. Дивно, але як виявилося ось вже вісім років стратегічним підприємством керує російський олігарх, і фактично, завод працює на Росію. І за іронією долі це відбувається в той час, коли влада країни стверджує про факти військової агресії з боку останньої. Але при цьому не менш дивно те, що останні ніби не помічали цього факту на протязі ось вже більше двох з половиною років. Приблизно стільки ж часу триває війна на сході країни, трохи більше цього терміну держава рве всі економічні зв'язки з північним сусідом. Як виявляється, все так не все.

Втім, тепер вже, швидше за все, доведеться розривати, адже на проблему звернули увагу і громадські діячі, і співробітники Служби безпеки України. Звернули після того, як Андрій Коваль зайнявся передачею всієї документації на завод і виробництво в Росії. Крім цього, як припускають слідчі, в планах був намічений вивезення за кордон не тільки технічної, але і конструкторської документації, а також вивезення цехів. Фактично в СБУ натякають на диверсію проти української державності. При цьому сам генеральний директор був оголошений в розшук, що вже традиційно в Україні робиться переважно заднім числом. Природно, що Андрій Коваль встиг сховатися і сьогодні перебуває в розшуку.

Що стосується підприємства, то на його рахунку був накладений арешт, і тепер вирішується доля про передачу ХТЗ в руки нового власника. Швидше за все, їм може виявитися тепер вже український олігарх Ярославський. Йому Національний банк поставив ряд умов. Зокрема, він зможе зайнятися відновленням заводу у випадку, якщо Антимонопольний комітет зніме накладену їм блокування рахунків, а кримінальні справи будуть закриті. Залишається лише вірити в те, що за прагненням олігарха відновити завод (одним зі співвласників якого він був до 2007 року), криються добрі наміри і патріотичні почуття. Думається, на рахунок останнього у багатьох можуть виникнути великі сумніви.

Тим часом ХТЗ – це не єдине, що працює на оборонку підприємство, яке лише за останній час виявилося в самому центрі досить великого корупційного скандалу. Вельми серйозну конкуренцію харків'янам у цій справі склали львів'яни. Тамтешній бронетанковий завод в минулому році примудрився продати державі нічого на суму 28,5 мільйонів гривень. Так трохи більше року тому оборонне підприємство отримало замовлення на виготовлення сорока двигунів марки В-46-6 для військових автомобілів, на зазначену вище суму. Але інтерес представляє на сам контракт, а обставини підписання акту прийому замовлення. За фактом в день, коли останній був підписаний ні самих двигунів, ні паспортів, ні технічної документації просто не існувало. Виходить, що чиновники з Міністерства оборони підписали акт з «закритими очами», віддаючи собі звіт в тому, що в дійсності замовлення не виконано.

Що ж стосується перерахованих грошей, то повернути їх сьогодні не представляється можливим, оскільки на рахунках підприємства їх просто немає. Через місяць після підписання контракту бюджетні гроші, перераховані на рахунок Львівського бронетанкового заводу, були переведені на рахунок якоїсь компанії «Булет лайн». При цьому сама контора вкрай сумнівна і існує порівняно недавно, тобто на обличчя всі ознаки класичної фінансової махінації. І до речі, назва цієї контори спливає вже не вперше. За її недовге існування вона вже встигла засвітитися в кількох кримінальних провадженнях, всі з яких, за дивним збігом, стосуються бюджетних коштів. Наприклад, Житомирський бронетанковий завод придбав у вищезгаданої компанії комплектуючі для установки на вироблену військову техніку. Втім, як виявилося, насправді їх не було, тобто фактично повторилася історія з львівським підприємством, де оплата пройшла, а товар не надійшов. Вірніше вчинив, але як було встановлено слідчими, лише документально.

До речі, якщо говорити про Житомирському бронетанковому заводі, то його керівництво, здається, вже взяв за норму проведення подібних махінацій. Наприклад, у 2014 році, ЖБТЗ отримав від держави 300 мільйонів гривень на той же ремонт військової техніки. Однак відразу ж після отримання бюджетних коштів, уклав наступний контракт на поставку ремонтного обладнання з якоюсь фірмою «Чайка», а остання в свою чергу звернулася за послугами до компанії «Брон плюс». Її статутний капітал становить всього одну тисячу гривень, а зареєстрована вона була всього за місяць до зазначеної угоди. Ну і, звичайно ж, ремонтне обладнання, яке повинно було бути поставлено на завод, так і не з'явилося. Слідчі займаються цією справою протягом ось уже півтора років, проте, швидше за все, воно так і залишиться не розкритим, або ж затягнеться на роки, про що свідчить практика розслідування подібних злочинів.

В цілому, картина дуже сумна. Але сумно не стільки те, що кошти розкрадаються, а те, що це відбувається на очах у чиновників, які чи то не помічають, чи не хочуть цього помічати. Ну і, звичайно ж, далеко не останнім фактором є те, що гроші крадуться саме з оборонки, в той час як самі військові не перестають заявляти про великі труднощі з технікою, якій або немає, або вона знаходиться в жалюгідному стані. Втім, як каже прислів'я: «кому війна, а кому мати рідна», і для багатьох це лише спосіб заробляння грошей без огляду на мораль, принципи і патріотичні почуття.