Наші кореспонденти знайшли ось таку цікаву інформацію щодо претендентів на пожиттєве суддівство, яку подає PressPoint інформаційно-аналітичне онлайн видання.
Серед всеукраїнського списку тих, хто хоче отримати статус судді до пенсії, як не дивно, і фігурант «суддівських розборок», якого судять у Вінниці – Віктор Кицюк, повідомляє ІА Корупція Інфо.
Недоторканність з нього зняли…, суд розглядає його справу…., а сам Кицюк, виявляється, в останній версії списку суддів, які внесені Вищою кваліфікаційною комісією для обрання безстроково – присутній!
Парадокс, закономірність, халатність чи корупція? Невідомо. Але факт є.
Повернемось до вінницьких "слуг Феміди". Як зазначає PressPoint, серед «колишніх» вінничан, які бажають стати суддями безстроково є і Чудак Олеся, яка чинила правосуддя у Вінницькому окружному адміністративному суді, а на сьогоднішній день– суддя адміністративного суду Києва.
Пані Чудак свого часу була фігурантом двох гучних конфліктів, Перша справа пов’язана із призначенням головою міста Могилев-Подільського громадянина Молдови та «нерішучістю» прокуратури у перевірці цього факту. Своїм рішенням у 2011 році Олеся Чудак з одного боку відхилила позов партії «Наша Україна», а з іншого – зобов’язала прокурорів відреагувати на заяву «нашоукраїнців». Ще однією гучною справою Чудак на Вінниччині були суди між КСП ім. Шевченка с. Вінницькі Хутори та представниками інспекції з контролю та використанням земель. Олеся Чудак видала спочатку ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі і того ж дня видала ухвалу про… невідкриття проваждення. Такі ось дивакуваті рішення у пані Чудак.
Загалом, у списку 20 вінницьких суддів.
Як зазначає PressPoint, суддя з адмінсуду Альчук Максим у 2013 році нажив 182 тис. грн, з них 170 – зарплата, і 11 тис. грн. – матеріальна допомога. Слід зазначити, що значна частина суддівського Складу у Вінницькому окружному адміністративному суді цього року одержала для всіх однакову «премію» у розмірі 11470 гривень. У нього в наявності знаходиться земельна ділянка у Вінницькому районі, площею 800 кв. м. і кватрира у м.Хмільнику. Цікавим є те, що у колонці «дивіденти, проценти» п. Максим зазначив 60 грн. заробітку, а на самому ж рахунку у «ПриватБанку» у судді Максима Альчука – 113 грн. Досить непогані відсотки як для цього банку, мабуть, варто порадити всім суддям більше відкладати на рахунок – з такими процентами – це хороший прибуток. Зазначимо, що квартира Максима Альчука у м.Хмільнику – це не випадковість. Саме у цьому місті головою місцевого суду був його батько, Альчук Петро. Сімейна династія суддів для Вінниччини – досить типове явище. І навіть гарний засіб достойно пройти перевірки на корупційність, адже родичі працювали у зовсім різних судах. Формально.
Суддя Наталя Бессараб – взагалі «зірка» серед суддів. Вона свого часу стала «ворогом преси». Ось так про це писали на сайті Спілки Журналістів: «Бессараб Наталя Миколаївна — суддя Замостянського райсуду м. Вінниці, яка до прийняття рішення по суті позову винесла постанову про арешт рахунків видавця газет «20 минут» і «RIA» та про заборону друкувати в цих виданнях будь-яку інформацію про вінницього бізнесмена Назарова. Підставою для такого позову послужило повідомлення правоохоронним органам щодо махінаційних операцій із кредитами. Бізнесмен оцінив усю спричинену йому шкоду у 500 тисяч гривень, на цю суму суддя і заарештувала рахунки цих газет. Через таке "справедливе" рішення, газети опинилися перед реальною загрозою припинення виходу. За декілька тижнів суддя того ж таки суду Клапоущак Сергій Юрієвич теж задовольнив позов двох начальників ЖЕКів, зобов’язавши газету опублікувати спростування оціночних суджень.
Олександр Вільчинський зі скандалом був призначений головою Вінницького окружного адміністративного суду в 2012 році. Юридичні видання тоді неодноразово висвітлювали це призначення.
Зокрема, журналісти «Юридичного віснику України» писали, що «Зборами суддів ВОАС на посаду голови було обрано іншого кандидата. Як так могло статися, що в обхід думки колективу суду, на це місце почав претендувати саме Олександр , який не отримав підтримки у своїх колег, адже лише 3 роки пропрацював разом з ними суддею та не має досвіду роботи на адміністративній посаді, продовжує залишатися загадкою. Наймовірнішим поясненням такого розвитку подій є те, що пан Вільчинський ніби-то якимось чином заручився підтримкою дуже впливового юриста Адміністрації Президента- Андрія Портнова . Принаймі, такі здогадки літають у коридорах ВАСУ. Але для багатьох смертних ,залишається неосяжною думка про те, як звичайнісінький суддя з м.Вінниці зміг одержати таке впливове покровительство. Але в тому, що така підтримка в нього існує, сьогодні вже ніхто не має сумнівів , оскільки не кожному рядовому служителю Феміди з регіону можна в обхід процедури отримати рекомендацію РСАСУ на зайняття посади голови суду. Журналіст PressPoint пригадує,що саме під час проведення судової реформи, один із її авторів — колишній депутат-бютівець, а сьогодні Голова управління з питань судоустрою Адміністрації президента Андрій Портнов вихвалювався тим, що за новими правилами саме суддівські колективи, а не народні депутати чи члени ВККС і ВРЮ, почнуть відігравати важливу роль у питанні призначення кадрів на адміністративні посади. Як бачимо, випадок із просуванням Олександра Вільчинського на посаду голови ВОАС, наперекір рішенню суддівського колективу, виявився виключенням із реформаторських правил».
Крім того, вже в коментарях пишуть: «А ось чому в колективі суду не підтримують Вільчинського О.В. та не бажають бачити його керівником?:
А)надто в нього самооцінка висока і постійні прояви зверхності по відношенню до своїх колег;
Б) породжує інтриги в спілкуванні з колегами, застосовує наклепи та грубість;
В)для досягнення мети у вирішенні власних питань в колективі застосовує погрози;
Г) в роботі використовуює єдиний пріоритет – прийняття рішення лише після отримання матеріального задоволення від сторони у справі. При цьому співпрацює з групою адвокатів, а якщо ні, то особисто звертається до сторони із вимогами…;
Д) наразі для задоволення своїх інтересів маніпулює в колективі своїм можливим майбутнім призначенням із посиланням на співбесіду у Президента України, яка тривала понад 30 хв.;
Е) в процесуальній діяльності застосовує фальсифікацію обставин по справі, фальсифікує процесуальні рішення , що підтверджується матеріалами справи за позовом Яворської О.Г. до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії».
Суддя адмінітративного суду Наталія Жданкіна в 2012 р. поновила на посаді першого заступника начальника головного відділу податкової інспекції м.Вінниці, який був раніше звільнений головою Вінницької податкової адміністрації. Журналісти «Главкому» вказують, що на час звільнення проти працівника податкової було порушено кримінальну справу по статті "хабарництво".
PressPoint зазначає,що інший представник адмістративного суду, Віталій Свентух, у 2009 р. стояв на квартирному Обліку у м. Вінниці, бо жив у гуртожитку по вул. Станіславського, 16, де мав одне ліжко-місце. Через чотири роки, у 2013, згідно із декларацією, чесною та сумлінною працею судді Свентух заробив на будинок на земельній ділянці, площею у 1200 кв м у Стрижавці, а його дружина – у Мізяківських Хуторах, площею близько 700 «квадратів». Звичайно, оскільки всі заробітки , мабуть, Свентух вкладав у будинок. то ні автомобіля, ні будь-якого іншого транспортного засобу суддя не мав і кожного дня вимушений, скоріш за все, рейсовим автобусом із пересадками їхати від Стрижавки до будівлі суду по вулиці Островського у Вінниці.
Єдиними представниками районних судів Вінниччини є Анжела Гринишина з Піщанки, Андрій Заярний зі Жмеринки та Сергій Дєдов із Гайсина.
Анжела Гринишина наразі є заступником голови Піщанського суду. У цьому непростому районі пані Гринишина має свій авторитет. Її разом із начальником, головою суда Фартухом, згідно із листом до редакції сайту job-sbu, звинувачують у торгівлі судовими рішеннями.
Наводимо текст звернення:
«Мы жители пгт. Песчанка, Винницкой обл., Украина, постоянно сталкиваемся с вопиющими нарушениями в судовой системе, а именно во главе с председателем Песчанского суда Фартух А. И., и его подручной судьёй Гринишина А. А., которые возглавляют организованную коррупционную судовую структуру и торгуют государственными судебными решениями. На вырученные деньги от судовых постановлений они создают и ведут предпринимательскую деятельность в пгт Песчанка. Своими коррупционными и незаконными действиями они превратили Песчанский государственный суд, в частную структуру нарушая этим конституционные права граждан и подрывая доверие граждан в справедливое правосудие на Украине. Поэтому мы просим СМИ помочь нам обратить внимание на это коррупционное беззаконие и произвол. С уважением, жители Песчанского района».
Як бачимо не так легко нашим представникам Феміди відмовитися від суддівського крісла, на якому так «м’ягко» сидіти.
Політолог Сергій Кемський вважає за доцільне постійно люструвати – «очищувати не від тих, хто колись з кимось співпрацював, а від тих, хто сьогодні псує життя громадянам або може здійснити це у подальшому ». Цікаво, а що думаєте Ви?
