Збройні сили України “повільно, але впевнено” просуваються навколо Бахмута Донецької області. Українські сили оборони набирають обертів щодня. Про це CNN заявив речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий.

За його словами, в районі Бахмута українським військовим загалом вдавалося просуватися на сотні метрів на день та захоплювати кілометри території щотижня.

Це тактика повільного, але неухильного просування. Ми розуміємо, що у нас порівняні сили та засоби, і іноді противник перевершує нас чисельністю, – зазначив Череватий.

Він додав, що ЗСУ використовують тактику охоплення, маневрів, засідок, а не прямих лобових атак.

“І так, поступово просуваємося вперед”, – пояснив він.

Тим часом військово-політичний оглядач Олександр Коваленко прокоментував ситуацію на фронті. Він стверджує, що першою фазою українського контрнаступу можна і навіть правильно вважати ті дії, які почалися в перших числах червня в Запорізькій і Донецькій областях і які уособлювали собою розвідку боєм.

“В рамках цих дій були розкриті позиції російської артилерії другої лінії оборони, виявлені склади з боєприпасами, ПММ та інші об’єкти, визначені основні логістичні маршрути і проведено аналіз смуги забезпечення і не тільки. З середини червня розпочався процес прориву смуги забезпечення”, – написав він.

Як він каже, саме цей процес можна вважати другою фазою наступу, коли після проведення розвідки боєм розвернулися низка заходів, щодо поступального виходу до другої лінії оборони. І, в даний час, цей процес ще не завершений.

“СОУ, вбивши клин між Роботине і Вербове і справді вийшли на основну лінію оборони РОВ, але це тільки на одній ділянці, в певній локації. Тільки після того, як будуть вирівняні фланги, зайняті панівні висоти і звільнені села і н.п., які грають роль опорників, почнеться 3-я фаза. Фактично, про підготовку прориву другої лінії оборони можна говорити тоді, коли ти вийшов до цієї лінії не на одній ділянці, протяжністю, наприклад, кілометр, а коли створено зручний фронт для прориву і відповідні умови для підтримки цього процесу. Наприклад, контроль тих же висот”, – додав експерт.

Зазначимо, що західні коментатори, котрі стежать за російською війною в Україні, кажуть, що очікують якомога успішніший український контрнаступ, аби вигнати російських окупантів, але вони визнають, що українські просування виявилися важчими, ніж уявляли.

Головний висновок наразі полягає в тому, що на відміну від блискавичного українського контрнаступу восени минулого року на Харківщині, в теперішніх бойових діях таких масштабних просувань ще не було, – зазначає Голос Америки.

При цьому багато коментаторів вважають, що і зараз український контрнаступ приносить досягнення, навіть якщо вони не видовищні.

«Звичайно, я розчарований», – каже військовий фахівець Ґустав Ґрессель, старший співробітник Європейської ради міжнародних відносин, який активно переконував уряд Німеччини надати Україні танки “Леопард”.

Ґустав Ґрессель, які чимало його колег, вважає, що готовність російських військ до стримування українського контрнаступу «виявилася високою, або, принаймні, вищою ніж був рівень готовності росіян до їхніх зимових спроб наступати».

Він сказав Голосу Америки, що «про мінні поля було відомо, проте влітку росіяни також виявили кращу координацію застосування дронів і поєднання дій сухопутних сил з повітряною підтримкою».

«Але є досягнення і є можливість прориву. Українці ще не залучити всі свої сили в наступі. Якщо їм вдасться досягти прориву, тоді вони можуть пустити в дію ті сили і використати більше простору для маневру. Отже, наступ в певний момент може пришвидшитися. А тим часом бої на виснаження також можуть виявитися слабким місцем Росії. Вона покладається на дешеву піхоту: на мобілізованих, на підрозділи сформовані з в’язнів, щоб утримувати нерухомі позиції», – вважає фахівець.

Деякі західні коментатори припускають, що зараз українська армія має перевагу над росіянами в високоточній артилерії наданій західними партнерами і, очевидно, завдає російським військам відчутних втрат та створює умови для українських наступальних операцій.