Україна має мільярди доларів збитків, тому що українські фіктивні компанії експортують зерно фіктивним фірмам за кордон, залишаючи там валютну виручку.

Про це в ефірі ток-шоу “Свобода слова Савіка Шустера” заявив міністр аграрної політики України Роман Лещенко.

Він зазначив, що Україна втрачає гроші через те, що не відслідковує походження і рух зерна, яке продається за кордон. Така ситуація негативно впливає на загальний стан українського сільського господарства.

“Сьогодні агросектор, з точки зору державної підтримки, має нікчемні 4-5 мільярдів доларів. І ми, щоб підтримати малого фермера, щоб дати дотацію на корову, виборюємо ці копійки. А гроші лежать у нас просто на землі – тільки треба жорсткий контроль, система оподаткування, відкритий простір даних, мінімізація кількості чиновників, а найголовніше – чітке відслідковування походження товару. Де ти взяв це зерно, яке експортуєш? Ти прийшов до держави відшкодувати ПДВ? Покажи кінцевий хід цього товару”, – сказав міністр.

Лещенко під час ефіру також розповів про корупцію на ринку землі.

“В Україні зареєстровані 33 мільйони гектарів сільськогосподарського призначення. Але лише за 22 мільйони гектарів сплачуються податки. Ще 3 мільйони – особисті селянські господарства. Тобто є ще 8 мільйонів гектарів – це внутрішній офшор в країні, “тіньова” земля, з якої не сплачуються податки”, – заявив міністр.

Раніше, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) проаналізувало закони в земельній сфері та виявило найбільш розповсюджені корупційні схеми.

Згідно аналізу НАЗК, лише одне положення Земельного кодексу про безоплатну приватизацію земель державної та комунальної власності дає можливість реалізувати з десяток корупційних схем.

За попередніми результатами аудиту Держгеокадастру України, через механізм безоплатної приватизації, в 2013-2020 роках з державної у приватну власність вивели понад 700 тисяч гектарів землі.

Найбільш розповсюджені джерела корупційних ризиків:

  • Недосконалість нормативного регулювання;
  • Відсутність ефективних механізмів реагування;
  • Дискреційні повноваження органів влади;
  • Суперечність законодавчих норм;
  • Відсутність належного обліку земель.