Адвокат обвинуваченого у вбивстві журналіста Павла Шеремета Андрія Антоненко Станіслав Кулик прокоментував рішення суду відпустити його підзахисного під домашній арешт.
В ефірі Радіо НВ адвокат припустив, що суд і прокурор «мали можливість вивчити весь обсяг так званих доказів у кримінальному провадженні» і зробили потрібні висновки.
Він зазначив, що прокурор не був проти цілодобового домашнього арешту для Антоненко.
«Ми вважаємо, що частково і суд, і прокурор починають розуміти, що всі троє – не тільки пан Антоненко, а й пані [Юлія] Кузьменко і [Яна] Дугаров не те що невинні, а взагалі не причетні до скоєння кримінального правопорушення», – підкреслив Кулик.
Він додав, що попереду довгий процес вивчення доказів, і зміна запобіжного заходу Антоненко – тільки «проміжне досягнення, початок нашої подальшої боротьби в доведенні невинності і непричетність» обвинувачених.
«… Більшість доказів сторони обвинувачення … свідчить на користь обвинувачених. [Правоохоронці] збирали всі докази, в тому числі ті, які безсумнівно свідчать про непричетність трьох осіб до скоєння правопорушення … Тактика [боку захисту] зміниться, тому що пан Антоненко … у себе вдома матиме можливість і сам проводити якісь експертизи, запрошувати експерта-психолога, щоб він оцінив правдивість його слів, і так далі. Його перебування на відносній свободі … дає певний розмах », – розповів адвокат.
Загалом, схоже, людини марно протримали на нарах півтора року.
Переконливих доказів проти Антоненко і Кузьменко так і не знайшли, пишуть журналісти видання “Економіка Пророка”
Причому, буквально днями в Європі висловили своє обурення у цій справі:
І ось Антоненко випустили. Як то кажуть, збіг? Не думаю…
При цьому Зеленський заявляв раніше, що якщо ця справа розвалиться, той відповідатиме Аваков, які його і сфабрикував.
Так що, давай, Зеленський, відправляй негідника у відставку!
В свою чергу, експерт Володимир Фесенко, зазначає на своїй сторінці у Фейсбук, що Аваков б’є всі рекорди перебування на посаді.
Далі в оригіналі:
Ну по перше – «чуйка». Так наші політики називають політичну інтуїцію і вміння відчувати зміни політичної кон’юнктури і робити правильні політичні ставки. Наша політика дуже динамічна і мінлива. І без «чуйка» в ній ніяк. Якщо політик втрачає цю якість, то це призводить до занепаду його політичної кар’єри, а то і до катастрофи (як у Януковича). У Арсена Борисовича «чуйка» поки працює прекрасно. Він прийшов в політику з бізнесу всього 16 років тому, але дуже швидко вловив явні і приховані течії нашого політичного процесу і вміло цим користується і до цього дня. Він навчився ефективно пристосовуватися до кардинальних змін політичної кон’юнктури, які у нас відбуваються з кожним президентським циклом, а то й раніше. Це можна назвати і політичною гнучкістю, без якої в нашій політиці не виживеш.
При цьому Аваков не боїться конфліктів, і пов’язаних з ними політичних ризиків. Величезні ризики були і під час Майдану. Дуже показово, що Аваков не побоявся і прихованого протистояння з Президентом Порошенко (хоча прямого конфлікту з ним не було).
Ще одна важлива якість – вміння вибирати сильних союзників і вибудовувати з ними ефективну комунікацію. У 2005 р, ставши харківським губернатором, Арсен Аваков вибудував дуже тісні відносини з сім’єю тодішнього Президента України Віктора Ющенка (брат і племінник якого проживали в Харкові). У період другого прем’єрства Юлії Тимошенко Аваков поступово зблизився і з лідером «Батьківщини». Під час і після Революції Переваги Арсен Борисович налагодив міцні партнерські відносини з Арсенієм Яценюком і Олександром Турчиновим. В результаті виник політичний проект «Народний фронт». У 2019 р Аваков продемонстрував політичну підтримку Володимиру Зеленському.
Але вічних друзів і ворогів в українській політиці не буває. З деякими колишніми політичними партнерами доводиться розлучатися (і у Авакова це не раз відбувалося), або колишні партнерські відносини поступово втрачали сенс. А з деякими ворогами іноді доводиться миритися (як це сталося у відносинах між Аваковим і Саакашвілі).
Цікавий сюжет про симпатії Авакова до парламентської форми правління. Це пояснюється досить просто. В силу різних причин особистий електоральний рейтинг Арсена Борисовича не надто високий. У зв’язку з цим він не може виступати в ролі самостійного політичного лідера, але зате цінний як сильний політичний партнер. Тому йому і ближче парламентська демократія, в якій головну роль відіграють партії, і взаємодія між ними.
