"Будь-яка влада боїться паніки вкладників…"

Кожен економіст або банкір, який народився в радянську епоху, повинен бути знати страшну і страшну цитату з "Капіталу" Карла Маркса: "Невиплачувані кредити ведуть до банкрутства банків, які будуть націоналізовані державою, що в результаті і призведе до виникнення комунізму". Але комунізму у нас так і не сталося. Зате активно діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як саме натуральне втілення фінансового "комунізму". Він ділить активи банків, відправлених НБУ на ліквідацію. От тільки з "рівністю" і "справедливість" у нього якось історично не склалося, передає Корупція.Інфо

Це дуже важлива, але й одночасно заплутана структура є своєрідною лихварською лавкою, через яку проходять значні обсяги коштів, причому державних. Принцип роботи дуже простий. Фонд позичає у держави якийсь обсяг коштів, який потім дає в борг неплатоспроможному банку, які, у свою чергу, виплачуються як гарантовані суми вкладникам. Потім фонд продає активи банків і задовольняє свої вимоги. Виручені від продажу активів збанкрутілих банків кошти йдуть на погашення боргів перед державою.

Взагалі україна – країна вічно обдурених вкладників. Вразлива українська душа досі обливається гіркими спогадами страхів і розчарувань від банкрутства легендарного банку "Україна" в 2001 році. Тоді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб довелося компенсувати виплати близько 217 тисяч вкладникам, однак це лише склало 22,2% від загальної кількості осіб, які мали право на відшкодування. Генеральна прокуратура навіть порушила понад 30 кримінальних справ, але винних шукають і досі. А з часом історія з неплатоспроможністю і необхідністю виплачувати значну компенсацію за вкладами повторилася. На цей раз вже з банком "Надра", викликавши чергову хвилю закидів в сторону регулятора, фінансового істеблішменту і влади в цілому. Тоді Фонд гарантування вкладів оцінив загальну суму виплат вкладникам в 3,8 млрд гривень.

А в 2015-2016 роках було перегорнуто нову величезна сторінка в історії "банкопаду". Ми втратили майже половину всієї банківської системи. У переліку гучних і скандальних банкрутств особливо виділяється неприваблива для репутації НБУ і всієї фінансової системи країни історія з "Банком Михайлівським". Крім ситуації з поверненням стандартних банківських вкладів, тут виникла проблема компенсації вкладів, розміщених у пов'язаної з цим недбайливим банком приватній структурі – "Інвестиційно-розрахунковому центрі". Автори схеми використовували той факт, що наш довірливий народ не дуже розбивається в деталях. Зате ці деталі міг знати Національний банк, але не помічати їх, як виявилося "суща сіра повсякденність і рутина" страшного банківського нагляду.

Ситуацію, до речі, довелося знову виправляти парламентаріям. Ініційований Президентом Петром Порошенком і підтриманий фінансовим комітетом закон про захист вкладників, які постраждали в результаті цієї афери, надасть Фонду гарантування вкладів правові підстави для виплат 14 тисячам вкладників, які оформили вклади на пов'язані з "Банком Михайлівським" фінансові компанії на загальну суму 1,2 млрд гривень. Але всі ці паліативні заходи і дрібні косметичні процедури не змінять неефективною в корені системи гарантування вкладів. Вона потребує комплексного та процесуальному перетворення, так як мова йде про значних державних коштів. Адже тільки за останні три роки довелося витратити близько 78 млрд гривень на це праведну справу, при цьому заборгованість Фонду перед державним бюджетом за прогнозами цього року складе 60 млрд гривень.



Жоден з державних органів не запропонував вихід із ситуації. Коли депутати обговорювали ситуацію, пов'язану з прийняттям законопроекту про вкладників Банку Михайлівський" на слуханнях в парламентському комітеті, керівники НБУ навіть не з'явилися. А відповідальність за колапс у банківській середовищі лежить насамперед на них.
Не дивно, що основним двигуном прогресивних новацій у сфері банківського законодавства стала група депутатів, об'єднана в комітеті з фінансових питань на чолі з Сергієм Рибалкою, запропонувала Стратегію розвитку банківської системи на найближчі роки, щоб відновити довіру до банківського сектору. На основі цієї Стратегії депутати запропонували пакет нормативних актів про реформування системи гарантування банківських вкладів і НБ, який повністю базується на світовому досвіді, і в першу чергу, досвід європейських країн. Центральним в цьому пакеті є законопроект про вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та процедури виведення банків з ринку (№5256).

Мета законопроекту – створити справедливу систему гарантування вкладів, удосконалити процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, забезпечити ефективний захист та простих вкладників, і підприємств. Для цього пропонується абсолютно зрозумілий арсенал дій:

Сьогодні система гарантування вкладів знаходиться в кризовому стані. Ні вкладники, чиї кошти в банках перевищують 200 тисяч гривень, ні великі юридичні особи не можуть розраховувати на повернення своїх вкладів. Саме таким хитрим чином в неплатоспроможних банках потонуло понад 100 мільярдів гривень. У більшості вкладників, починаючи з четвертої черги кредиторів, майже немає шансу отримати свої кошти від реалізації активів.

Механізм повернення коштів шляхом стягнення з власників і менеджерів неплатоспроможних банків, які довели фінансова установа до банкрутства, залишається казковою мрією нещасних вкладників.

Коштів від продажу активів, будівель і техніки банку не завжди вистачає, щоб розплатитися, наприклад, перед державою за кредити. Якість активів неплатоспроможних банків – окрема пісня. Взяти хоча б девальвацію національної валюти протягом останніх трьох років, яка привела до переоцінки валютних активів, хоча при цьому вартість застави практично не змінювалася.

Фонд гарантування вкладів демонструє вкрай невміле розпорядження заставним майном боржників неплатоспроможних банків, наприклад, не беручи участь у судових розглядах, що призводить до суттєвих втрат.

Ну і сама примітна проблема – борги Фонду перед державним бюджетом. Останнім часом Фонд позичив у Міністерства фінансів близько 52 млрд гривень. Ще близько 10 млрд гривень він повинен Нацбанку. Як правило, ці кошти йшли на виплати населенню по гарантованих вкладів. Природно, Фонд здійснював запозичення під відсотки (12,5%). Тобто, до витрат додаються ще й витрати на обслуговування боргів.

Будь-яка влада боїться паніки вкладників. Там, де людина втрачає гроші, з'являється відчай. А будь-який грамотно поставлений політичний трюк або ексцес, провернутый досвідченими політиками з використанням обдурених і покинутих, може таїти в собі деструктивний потенціал. І основне ліки від паніки – тверді фінансові гарантії і цілеспрямована й копітка робота влади щодо виправлення помилок.

Система гарантування вкладів повинна будуватися на трьох базових засадах:
– вона повинна бути прозорою, публічною та зрозумілою;
– вона не повинна бути обтяжливою для державної скарбниці;
– вона повинна бути максимально справедливою і чесною.