На Сході відзначається активізація російських окупантів. Про цю активізацію слід знати кілька дуже важливих речей, щоб розуміти, що відбувається і чого очікувати, не гіпертрофуючи отримувану коректну й скупу офіційну інформацію.
Про це повідомляє військовий експерт український – Олександр Коваленко. Свої роздуми він опублікував на сторінці в Телеграм.
По-перше, в Луганській області на сьогодні одне з найбільш боєздатних угруповань окупантів. У нього, на диво, найбільш наближена до штатної комплектація підрозділів. На це є причини, адже в мозку окупаційного командування ще наприкінці 2022 року виношувалась ідея про “удар у відповідь” по Харківській області.
Згідно з планами ворожого командування, до 24 лютого їхнє угруповання мало наростити потенціал для дуже швидкого ривка від лінії Р-66 (Кремінна – Сватове – Троїцьке) до лівого берега Осколу із захопленням Лимана та Куп’янська. Однак щось у них тоді пішло не за планом, і “великий” наступ захлинувся в зачатку.
Насправді причиною того, що “ривок” перервався були Сили оборони України, які були готові до відбиття цієї рефлексії. До того ж наступ окупантів мав здійснюватися з відкритих позицій, тоді як вся оборона наших військ була побудована на закритих позиціях.
По-друге, активізація Сил оборони України у Запорізькій та Донецькій областях змусили командування ворога приймати швидке та не зовсім раціональне рішення. Інтенсифікація бойових дій вздовж усієї Р-66 імітує епічний наступ для відволікання уваги на цю ділянку та відтягування ресурсу.
За задумом ворожого командування, Сили оборони України, побоюючись прориву до Лимана та Куп’янська, відтягнули частину сил із Запорізької та Донецької області для посилення своєї оборони на Сході. Це, мовляв, дозволило б окупантам встояти на Півдні. Ось тільки незрозуміло навіщо це робити Генштабу ЗСУ.
Як я згадував вище, подібний “ривок” окупантів вже був зірваний. Все тому, що до нього сили оборони України готові, отже ресурс, необхідний для стримування/оборони/наступу, сформований і розподілений. Тобто рефлексія окупантів на Сході лише заради рефлексії.
З іншого боку, така рефлексія, у певному сенсі, послаблює цілісність оборони самих окупантів на плацдармі, а також змушує витрачати дефіцитний ресурс. Тому, не виключено, що тут, за підсумками цих дій, росіяни самі себе заганяють у пастку.
Хоча, хіба це вперше відбувається?
Коваленко звертає увагу на те, що Росії треба заморозити війну. Росіяни втрачають ініціативу, сили і ресурси. Їм критично не вистачає ресурсів, особливо артилерії та військової техніки. В червні вони зазнали найбільших втрат за весь період повномасштабного вторгнення в Україну. В травні вони встановили рекорд, але вже в червні рекорд став абсолютним.
Артилерійські знаряддя росіяни не встигають знімати з консервації та підвозити їх до зони бойових дій у великій кількості. Тому наразі вони роблять все для того, щоб змусити Україну підписати мирний договір або призупинити бойові дії за допомогою перемовин.
Для цього вони використовують різні європейські та світові пацифічні організації. Пацифізм – тема, яку використовували ще радянські спецслужби, у тому числі і КДБ, щоб ретранслювати пацифістські ідеї, скеровані на примирення з Радянським Союзом, роззброєння Заходу та інші питання. У спадок тема перейшла до Росії. Москва контролює велику кількість пацифістських організацій, які наразі пропагують тези про те, що війна в Україні відбувається начебто з вини Заходу, який надає Україні зброю. Пацифісти закликають припинити це робити, буцімто починати перемовини та досягати миру.
Шляхом використання цього пацифізму Москва намагається поставити війну на паузу, щоб накопичити ресурси для наступних масштабних бойових дій.
Наразі Росія у війні проти України розраховує на терористичні акти та подібні дії, щоб виграти час і здійснити перегрупування і переозброєння?
Швидше за все, росіяни роблять ставку на свою втечу. Якщо вони тікатимуть, їх вже не дуже хвилюватиме тема заморожування війни. Окупанти намагатимуться якомога скоріше дістатися до місця розташування за межею дії радіації та сил оборони України. Вони займуть позиції у тимчасово окупованому Криму.
Вже після цього росіяни знову можуть розпочати розкачувати тему перемовин і використовувати для цього фактор Запорізької АЕС. Але за умови підриву АЕС вони стануть вже ядерними терористами, з якими ніхто говорити не буде. Це така їхня парадоксальна стратегія.
