Героїчна оборона Бахмута триває понад 4 місяця. ЗСУ захищають зруйноване місто не з політичних причин, а суто з військових.

Про це розповів полковник ЗСУ в запасі, військовий експерт, льотчик-інструктор Роман Світан. За його словами, Україна захищає Бахмут переважно не як місто, а як цілий рубіж оборони.
Роман Світан пояснив, що лінія української оборони проходить смугою, в яку включено певні гарнізони: Вуглердар, Мар’їнка, Красногорівка, Піски, Авдіївка, Костянтинівка, Бахмут, Соледар. Ця лінія складає приблизно 100 кілометрів фронту.

“Ланцюгом гарнізонних ліній оборони утримується фронт, причому наші фронтальні укріплення розташовані на висотках. Лівий берег річки Бахмутки – це вже початок висоток, де місцевість підіймається в сторону гори Карачун, це в районі Краматорська та Слов’янська”, – сказав Світан.
Полковник ЗСУ пояснює принципову оборону Бахмута тим, що необхідно утримувати увесь цей рубіж оборони. Також за його словами, на цьому ж рубежі розташована Курдюмівка та Кліщіївка.

“Цей загальний рубіж оборони більше географічний, ніж картографічний. Тобто з точки зору географічного розташування він й утримується. Тому сам по собі район Бахмута, лівий берег річки Бахмутка – це хороший рубіж, його здавати ніхто не збирається, тут не політична воля або якийсь інформаційний розрахунок, а чисто воєнний та географічний. “Висотки” набагато зручніше утримувати в обороні”, – зазначив Світан.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають оборону Бахмута, ймовірно, стратегічно правильно попри великі втрати для України. Сам Бахмут не має великого тактичного чи оперативного значення, але якби Росія захопила це місто, Україні довелось би будувати свою оборону в менш сприятливій місцевості.
Україна заплатила б значну ціну за те, щоб дозволити російським військам легко взяти Бахмут, зазначають експерти. Сам Бахмут не має оперативного чи стратегічного значення, але якби російські війська зайняли його відносно швидко, вони могли б розширити бойові дії таким чином, що змусило б Україну поспішно будувати оборонні позиції на менш сприятливій місцевості, пояснили в ISW.

Експерти наголошують, що не варто відкидати “політичний” розрахунок: російські війська окупували понад 100 000 квадратних кілометрів території України, включаючи численні українські міста, і чинять звірства українським мирним жителям на окупованих територіях.

Для політичних і військових лідерів цілком розумно зважувати ці фактори, визначаючи, утримувати чи поступатися певними територіями. В ISW наголошують, що американцям не доводилося робити такий вибір з 1865 року, і їм не слід поспішати зневажати міркування, які були б цілком реальними для них, якби американські міста зіткнулися з такими загрозами.
Військові аналітики зазначають, що раніше українські сили використовували подібну модель поступового виснаження, щоб змусити російські операції в певних районах завершитися після місяців зазнавання значних втрат особового складу та техніки в гонитві за незначними тактичними досягненнями.

Російські війська витратили місяці, намагаючись пробити ефективну українську оборону в Сєвєродонецьку та Лисичанську на початку літа 2022 року та захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українських військ з цього району. У звіті також йдеться про те, що захоплення Лисичанська та адміністративного кордону Луганської області швидко виявилося незначним з оперативної точки зору для російських сил.

Кінцевим результатом української оборони цього району стало вимушене завершення російського наступу в Луганській області, що призвело до загальних наступальних операцій Росії на Донбасі влітку та восени 2022 року.