Польсько-українські відносини за своєю історією є складні, проте цю проблему необхідно вирішувати, – сказав Президент Польщі Анджей Дуда.

Про це він заявив в ефірі TVP Info, передає Укрінформ із посиланням на Польське радіо.

«Волинський злочин, вбивства поляків і вся справа, пов’язана з Другою світовою війною та після Другої світової війни. Шкода, якої завдали нам українці, була величезною, її важко описати. Але українці також мають різні претензії до нас, тому це взаємна проблема. Ми повинні її вирішити. Так, як колись ця проблема була вирішена з Німеччиною, і ця дружба, і співпраця були можливі, попри те, що історія запам’ятовується і трактується як своєрідне нагадування, щоб це більше ніколи не повторилося. Так само ми будемо тут прагнути до цього», – сказав Дуда.

Президент додав, що «в цьому контексті ми не повинні забувати, що живемо сьогодні і що майбутнє попереду, – справи наших дітей, справи наших онуків».

Нагадаємо, 24 серпня Анджей Дуда був присутній на святкуванні Дня Незалежності України у Києві.

Як ми знаємо, в України та Польщі різні погляди на події 1943-1945 років на Волині та у Східній Галичині. Сейм Польщі назвав Волинську трагедію “геноцидом польського народу“, українські історики, в свою чергу, це заперечують.

Повертаючись до історії, за оцінками польських науковців, унаслідок етнічних чисток загинуло понад 100 тис. поляків і 5-10 тис. українців. Натомість в Україні говорять про кількадесят тисяч загиблих поляків та до 20 тисяч українців. Польські історики покладають відповідальність за вбивства цивільного населення виключно на ОУН і УПА, а більшість їхніх українських колег переконані, що у цих злочинах винні обидві сторони.

У 1944–1946 роках відповідно до угоди між Польщею й радянським урядом про “взаємний обмін населенням” до УРСР переміщено понад 480 тисяч етнічних українців. Комуністичні режими вчинили це із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.

Польська комуністична влада у 1947 році провела примусове виселення понад 140 тисяч українців з їхніх земель на північ та захід країни та розпорошення їх по цих територіях. Етнічна чистка полягала у примусовій депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини. Історичні документи вказують, що метою депортації було “остаточне розв’язання української проблеми в Польщі”.