Політтехнолог Олександр Кочетков вважає, що тиск протестної вулиці на владу в Україні є одним із найдієвіших важелів для досягнення політичних змін у країні.
У протестах, які з початку року охопили Казахстан і майже припинені на сьогодні, деякими експертами вбачається, якщо не рука, то вигода Кремля .
Що сталося, що відбувається та що важливо зрозуміти Україні? Чи може подібне статися незабаром у нашій країні?
Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков підкреслює, що події в Казахстані починалися як стихійний протест громадян проти економічних рішень влади, які не влаштовували їх. Але практично відразу цей протест переріс у боротьбу двох кланів – колишнього президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва та чинного Касима-Жомарта Токаєва, – передає портал “Коментарі”.
“Саме клановою сутичкою за владу пояснюється і застосування зброї, і організованість дій, і жорстокість з обох боків. Звісно, у процесі взяли активну участь мародери і кримінал. При цьому жодної структурованої опозиції там не виявилося. Судячи з усього, Назарбаєв недієздатний, оскільки він жодного разу не з’явився в ефірі і не підтримав своїх прихильників”, – акцентує аналітик.
За його словами, цим скористався Токаєв і звернувся по допомогу до президента Володимира Путіна. Токаєв закликав представників ОДКБ допомогти придушити протести – і до країни увійшли іноземні військові) – не більше, ніж ширма, вважає Олександр Кочетков.
“Протести жорстко придушені, прихильники Назарбаєва оголошені національними зрадниками, а Казахстан потрапляє до серйозної залежності від Кремля, – підкреслює експерт. – В Україні такий сценарій неможливий. У нас немає родових кланів, натомість є системна опозиція. А спроба влади залучити для своєї підтримки будь-які іноземні війська буде розцінена українцями як окупація та викличе збройний опір. При цьому тиск протестної вулиці на владу в Україні є одним із найдієвіших важелів для досягнення політичних змін у країні”.
Політолог, експерт Аналітичної групи “Левіафан” Микола Мельник зазначає: “Відбулася досить проста річ, коли населення перестає терпіти клептократичні еліти та починає активно виступати проти них. На це наклалася ще й ситуація, коли до влади у Казахстані допускали лише представників одного клану. Це схоже на те, що було в Україні 2013-го, коли “донецькі” за Януковича займали практично всі вертикалі. І не залишали можливостей для виходу потенціалу інших регіональних еліт”.
На цьому, наголошує політолог, усі збіги закінчуються. За його словами, революції, Майдани в Україні мають більше геополітичне значення, яке стосується зовнішньополітичної орієнтації країни. Тоді як протести в Казахстані не мали геополітичних вимог. Вони формувалися, за великим рахунком, у процесі протестів. І до кінця, схоже, не було спільного порядку денного.
“Хтось боровся з обов’язковою вакцинацією, хтось – із високими цінами на енергоресурси, хтось мав певні соціальні вимоги. Не було єдиного центру, який би розгортав цей протестний рух. Не було яскравого політика, який би очолив протест”, – пояснює Микола Мельник.
Він вважає, що в Україні неможливе повторення того кривавого сценарію, який ми бачили у Казахстані.
“Оскільки українське суспільство почне стріляти першим у будь-яку армію, яка спробує підняти зброю проти нас, – каже політолог. – До того ж, ми вже пройшли той етап, коли сподівалися, що правоохоронці не стрілятимуть у нас. На жаль, вони стріляли. Стріляли у свій народ. І не понесли за це жодної відповідальності. І якщо тепер під час протестів в Україні буде загроза, що правоохоронці застосують зброю, гадаю, у нашого суспільства знайдеться чим захистити себе. Чи можлива у наших реаліях інтервенція у тій формі, в якій вона зараз відбувається у Казахстані? Ні. Ми знаходимося в досить складній геополітичній ситуації, щоб Кремль наважився застосувати ті самі сценарії, що в Казахстані та Білорусі щодо України”.
