Анексія Криму та окупація Росією частини Донбасу мали очевидні наслідки для української економіки, стабільності та суверенітету. Однак ці події змінили не лише макроекономічну чи адміністративну ситуацію в Україні. Вони спричинились до зрушення ще одного балансу, навколо якого будувалось усе життя в країні – електорального.

Про це йдеться в матеріалі Української правди “Рівняння на Кремль. Що відбувається із проросійськими партіями після санкцій”.

Після російської агресії майже одномоментно проросійські партії втратили кілька мільйонів своїх прихильників.

Заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький переконує, що зараз в Україні розклад електоральних сил передбачає домінування національно-демократичних позицій над проросійськими.

“Взагалі виборців в Україні тепер можна умовно розділити на національно-патріотичну групу, яка налічує 40-45%. Ще 30-35% – це критичні до влади виборці, на які можуть претендувати проросійські партії. І ще відсотків 20% – це люди посередині, які не визначились остаточно”, – пояснює соціолог.

Тобто після агресії 2014 року Росія сама звузила електоральну базу для партій, які традиційно представляли її інтереси в Україні, або, принаймні, працювали над зближенням Києва і Москви.

Старі: гегемонія ОПЗЖ

Найбільшою проросійською партією в Україні безсумнівно є ОПЗЖ. Від так званого східного флангу вона єдина має своє представництво у Верховній Раді з 44 нардепів.

Після розколу “Опозиційного блоку” виборець старої Партії регіонів органічно перейшов до цієї політичної сили. Ядро виборців ОПЗЖ досить консервативне та старше по віку. Більше 50% прихильників партії Льовочкіна-Медведчука – старші 60 років.

ОПЗЖ складається з двох великих груп: крила Медведчука-Рабіновича та Льовочкіна-Фірташа.

Через це у партії двоє публічних лідерів: з одного боку Віктор Медведчук, який позиціонує себе максимально наближеним до Кремля, а з іншого – Юрій Бойко, який наче повністю копіює Віктора Януковича в образі “міцного господарника”.

Весь цей час між групами була присутня неприязнь, та навіть точилися серйозні змагання за вплив у партії. Однак, запал таких змагань раптово збився завдяки санкції РНБО проти кума Путіна.

“Ми змушені тепер більше триматися за Льовочкіна”, – визнавав УП одразу після введення санкцій один із соратників Медведчука.

Після введення санкцій проти кума Путіна та закриття його телеканалів, одним із головних вигодонабувачів був справді Сергій Льовочкін. Адже у його руках залишився крупний медіаресурс – телеканал “Інтер”, а його друг Бойко укріпив публічне лідерство.

Однак, санкції завдали удару не тільки по іміджу кума Путіна, а по всій ОПЗЖ. Наприклад, ще в грудні 2020 підтримка партії перевалила за 20%, але після санкцій у березні цього року впала приблизно до 14%.

“До січня на тлі стагнації рейтингу “Слуги народу” і ЄС партія Бойка потрохи підбирала своїх виборців, яких розгубила раніше. Після запровадження санкцій ОПЗЖ одразу втратила 6-7% голосів, але ця тенденція зупинилась”, – пояснює УП заступник директора КМІС Антон Гришецький.

У червні РНБО ввела санкції проти ще одного важливого бенефіціара ОПЗЖ партнера Льовочкіна – олігарха Дмитра Фірташа. Однак, як показують останні соцдослідження, на електоральних симпатіях такі дії особливо не відобразилися.

А також підписуйтесь на наш телеграм канал Корупція – інфо – https://t.me/korupciya, аби не пропустити ще більше цікавої та актуальної інформації.