В аеропорту Донецька полягли більше 20 десантників 80-ї бригади зі Львова, а поранені – в полоні, – боєць (оновлено)

За даними керівника Центру звільнення полонених Володимира Рубана, в полон потрапили 20 зазисників аеропорту Донецька. Про це передло 25 січня в повідомленні «У полоні терористів знаходиться 30 українських військових» інтернет-видання «iPress.ua». Повністю ж у ньому мовиться:

«Керівник Центру звільнення полонених Володимир Рубан повідомив, що у полоні терористів «ДНР» знаходиться 30 українських солдат. Про це він сказав в ефірі «Подробиць тижня».

«Відомо, що у полоні близько 30 осіб – 20 з аеропорту, 10 із Червоного Партизана», – сказав він. Рубан додав, що після боїв важко ідентифікувати солдат, які зникли без вісті, вони можуть бути під завалами Донецького аеропорту, або у полоні.

Нагадаємо, 25 січня Андрій Захаров, координатор волонтерського об'єднання «Захар», повідомив, що для вивезення загиблих і поранених в Донецькому аеропорту бійців задіяні волонтерські бригади. 23 січня волонтер Тетяна Ричкова повідомила, що з Донецького аеропорту сьогодні евакуювали 22 поранених військових. Захисники Донецького аеропорту заявляли, що в руїнах нового терміналу аеропорту в Донецьку залишились близько 30 бійців, які не змогли, чи не захотіли звідти вийти.

Радник Президента України Юрій Бірюков спростував інформацію про те, що кіборгам не надходила допомога. За його словами, Донецький аеропорт був і залишається лінією фронту. Додамо, що у період з 19 по 23 січня «Офіцерським корпусом» вивезено з передової і нейтральної території і доставлено в морги міста Дніпропетровська тіла загиблих воїнів».

Про це повідомляється на сайті інтернет-видання «iPress.ua». Натомість видання «Галицький Кореспондент» передало 25 січня в публікації «Коломийський кіборг: «Неправда. Термінал донецького аеропорту не залишили, туди із боєм увірвалися українські військові»:

«Це неправда. Термінал у донецькому аеропорту не залишили, туди за третім разом із боєм увірвалися українські військові. Там 79-та аеромобільна десантна бригада розбирає завали та забирає звідти двохсотих, живих під завалами не залишилося. Також в аеропорту тримає оборону так званого «Спартака» (колись приміщення торгового центру) 25-та гвардійська десантна бригада. Дорогу військовим  туди прочистила артилерія, довго вони в аеропорту не будуть, заберуть двохсотих (тіла полеглих. – «ЩЛ») і вийдуть», – повідомив коломийський кіборг 80-ї аеромобільної бригади Василь Кузьмин.

Він каже, утримувати термінал неможливо: місця, де укріпити позиції немає, там майже все зруйновано: завали каміння, колони і бетон. Раніше Василь Кузьмин повідомляв, що двоє з його бригади в полоні, решта (понад 20 армійців) – загинули. Упродовж цих днів ситуація змінилась: в полоні перебуває більше бійців 80-ї бригади, поранених з-під завалів забрали сепаратисти, вони їх доправили в донецькі лікарні. За словами коломийського десантника, в Донецьку його побратимам надають медичну допомогу. Але він закликає діяти: «В нас недавно була замміністра, влада проводить наради, але нічого не робить, а відлік життя військових йде на години: над хлопцями в полоні знущаються, їх кількість зменшується, треба, аби керівники говорили про обмін».

Нагадаємо: частина бійців 80-ї аеромобільної бригади із боєм покинули донецький аеропорт о четвертій годині ранку 19 січня. Решта загинули: під завалами і під кулями. Сам Василь від понеділка перебуває у дніпропетровському госпіталі. Напередодні, 17 січня, Василь відправив коломийській волонтерці смс про допомогу, її зміст сколихнув не лише Прикарпаття, а й усю свідому частину України».

Інформацію від десантника передало в неділю видання «Галицький Кореспондент». А в тих повідомленнях, про які воно нагадує, мовилося:

«Двоє в полоні, решта загинули під завалами та від обстрілу», – коломиянин-кіборг про втрати в аеропорту

«Багатьох моїх хлопців уже нема серед живих, а двоє в полоні: один із Сум, інший із Тернопільської області. Це з тих двадцяти, які залишилися в аеропорті, коли ми виходили 19 січня. Вони не вийшли, а їх не забрали. Решта загинули: під завалами і під кулями», – говорить Василь Кузьмин, солдат 80-ї аеромобільної бригади, який перебував у Донецькому аеропорту. 

Він 17 січня відправив коломийській волонтерці смс про допомогу, її зміст сколихнув не лише Прикарпаття, а й усю свідому частину України. Його повідомлення привернуло увагу журналістів та волонтерів до жорстких військових дій, які впродовж кількох днів тривали в донецькому аеропорту.

Сам Василь від понеділка перебуває у дніпропетровському госпіталі. Каже, що його травми не значні, на лікуванні пробуде щонайменше тиждень».

Цю інформацію також передало видання «Галицький Кореспондент», яке перед цим переповіло в публікації «Нас травлять газом та вистрілюють»:

«Дзвони десь у пресу, най роблять кіпіш, бо нас вбивають, травлять газом і вистрілюють». 17 січня смс такого змісту від коломиянина Василя, солдата 80-ї аеромобільної бригади, який перебував у Донецькому аеропорту, сколихнула не лише Прикарпаття, а й усю свідому частину України.

Повідомлення «кіборга» на своїй сторінці в «Фейсбуці» оприлюднила коломийська активістка Наталя Сандецька. «Галицький  кореспондент» знайшов відчайдушного солдата.

Це Василь Кузьмин, йому 29 років, в цивільному житті – начальник охорони супермаркету. До недавнього часу чоловік мешкав у Коломиї, а нині боронить головний форпост соборної України – Донецький аеропорт. У телефонній розмові з журналістом «Галицького кореспондента» він розповів про останні дні в пеклі нового терміналу.

Люди гинули на очах

«У Донецький аеропорт заходили 14 січня. Це була друга наша ротація, і цього разу ми вже оминули попередні принизливі для особового складу обшуки сепаратистів на постах – ми в’їжджали по-бойовому… І з боєм виходили звідти.

Взагалі, ми повинні мінятися кожних два тижні, але останніх чотири доби тривали такі бої, що з рук автомат не випускали. Про сон і їжу мови навіть не було, не було можливості й часу.

Ми тримали бій. Ситуація була серйозною і такою залишилася. Фактично, 90 відсотків особового складу – це «трьохсоті». На той момент, коли я активістам писав повідомлення, було чотири «двохсотих», на сьогодні (19 січня – авт.) вже п’ятеро. Ротацію з боєм провели лише сьогодні о 4-ій годині ранку.

Нас справді витравлювали якимось газом. Є димова шашка – звичайний сльозогінний газ. А це кидали щось таке на зразок гранати РГД. Йшов запал, він вистрілював, і виходив газ, який паралізував повністю: апатія, дезорієнтація та неможливість дихати.

Не було кому воювати: частина «трьохсотих», були «двохсоті», а частина реально «поїхавших дахом». Я бачив на свої очі, коли пацан рвонув гранату: ми його ледве встигли спіймати за руку, щоб він її не відпустив – хотів сам себе підірвати. Це наслідки перевтоми та дія газів. І так, слава Богу, хлопця вберегли.

Тільки те, що розповів правду, нас врятувало. Почали турбуватися волонтери, журналісти піднялися, і почало діяти керівництво. Спробували хоча б «трьохсотих» вивозити.

Я не так переживав за себе, як за інших. У нас були поранені, які на бетоні кров’ю стікали. Їм надали першу медичну допомогу, наскільки це могли зробити. У нас є «НАТОвські» аптечки, але уявіть собі, коли вогнепальне проникаюче поранення в груди, і людина дві доби жде машину, яка по неї приїде. Вона помирає… Якби хоч через добу забрали, був би шанс жити… Люди гинули на очах».

Вцілілих стін там немає

«16 січня тривав другий день бою. Це був найбільш жорсткий бій. Сепаратисти у нас попросили двогодинне перемир’я, щоб забрати своїх «двохсотих» і «трьохсотих». Ми їм ці дві години дали і ні разу не вистрілили. Просто це війна, і хоч ми по різні сторони, всі ми люди. Коли ми просили про таку ж послугу, то вони сказали, що вийти нам без бою не дадуть.

По той бік воюють найманці – багато чеченців, місцевих одиниці. В них дуже великі втрати – більше 300 чоловік.

У підвалах до 30-ти чеченців тримають. Вони, коли входили зі старого термінала в новий, на наші розтяжки напоролись. Ми їх заблокували, і вони в підвалі закриті. Час від часу кричать і через пробиті гранатами дірки пострілюють, але вийти звідти не мають можливості. Наскільки я розумію, цей запеклий прорив був для того, аби їх звільнити. Скоріше за все, поряд з ними нерядовий солдат. Фактично, ми не можемо їх звідти випустити, бо входи завалені.

Щоб ви розуміли, термінал – це суцільна металоконструкція і бетон, вцілілих стін там немає. Насправді аеропорт не важливий, там нема за що воювати, воюємо за своїх хлопців».

Поранений означає живий

«Зараз я почуваю себе прекрасно, тому що я не там і я вижив. Перебуваю у  Дніпропетровському госпіталі. Серйозних поранень немає, так – подряпина, отруєння газом і контузія. Там усі з контузіями, бо гранати розривалися за два метри від нас.

Дуже переживаю за хлопців. Вночі з терміналу вийшли не всі солдати з моєї бригади, залишилося два десятки чоловік… Я дуже за них переживаю. Хотів би просто поїхати, забрати своїх, звільнити, а мене в палаті закрили…».

Про це також йдеться на сайті видання «Галицький кореспондент».