Такий “інавгурації” не знає історія, такого не відбувалося просто ніде досі! Віктор Мартинович – про питання, які викликала таємна інавгурація Лукашенка.

Подія, яка відбулася вчора насилу можна назвати “інавгурацією”, так як воно не мало однією з принципових складових інавгурації – гучності і відкритості.

Її не просто не анонсували, її дату відмовлялися називати навіть тоді, коли до палацу вже підтягувалися запрошені.

Ви вже помітили, що її, всупереч закону, що не транслювали по телебаченню, не внесли в сітку ТВ-програм?

Але що більш важливо – на ній не були присутні ті, хто зобов’язаний бути присутнім.

Такої “інавгурації” не знає історія, такого не відбувалося просто ніде досі.

Більш того, прикметники «секретна», «таємна» є антонімами поняття «інавгурація».

Підпільний вступ на посаду гостро ставить ряд питань:

Якщо вступ на посаду відбувається таємно, то і правління повинне відбуватися таємно, ні?

Що відчули сотні тисяч “вертикальщиків”, які продовжували запевняти себе, що влада популярна, а протестують тільки дві-три тисячі відморозків?

Якщо загроза вуличних виступів змушує проводити максимально публічні церемонії в режимі секретності, як будуть дотримуватися закони, декрети, укази? Яку силу вони зараз мають? Хто і в якому статусі їх буде приймати?

Хто ті люди, що були в залі? І чому білоруси повинні вважати інавгурувану особистість своїм президентом, а не керівником лише тих людей, яким про ту підпільну інавгурацію як слід повідомили?

Невже зараз вже і радники Лукашенко виходять з того, що протести в доступному для огляду майбутньому нікуди не зникнуть і ситуація не стане спокійнішою?

Прізвища причетних увійдуть до Почесної книги білоруського опору, так як більшої “підстави” для правителя, який вважає, що набрав 80%, зробити було неможливо.

Якщо ви засекретили інавгурацію, чи не настав час засекретити і списки членів уряду, міністрів, чиновників, депутатів? Адже якщо хтось нагорі боїться робити гучний анонс свого урочистого входу в управління країною, чому його підлеглі не повинні почати боятися власної причетності до такої системи?

Проведена як слід інавгурація – одна зі складових легітимності. Яку легітимність відкриває така “інавгурація”? І чому і як ця легітимність може виходити за межі залу, в якому відбувався цей секретний ритуал?

Якщо Росія – основний стратегічний партнер людини, який таємно провів інавгурацію, чому про події в Палаці 23 вересня не знали навіть в Кремлі? І що це говорить про справжній рівень довіри між партнерами?

Яким чином проїзд кортежу по перекритому проспекту замінює анонсування заходу і чому це повинно сприйматися як прояв того, що подія не була секретною?

ЄС бачив Лукашенко легітимним президентом до 5 листопада, часу закінчення повноважень його минулої каденції. Ухвалення вчора посвідчення від Ермошиной означає, що попередній термін закінчився і почався новий, який в Європі не визнають.

У свою чергу, НЕХТА пише:

Крім безмежної боягузтва, ми сьогодні знову побачили безглузду жорстокість. Водомети з фарбою, стрілянина, провокації, бандити в масках, розбиті голови жінок, побиття в автозаках.

Але народ показав, що готовий боротися стільки, скільки буде потрібно. Хунта може провести хоч 1000 закритих інавгураційних, це нічого не змінить.

Четвер і п’ятниця – національний страйк! Робочим колективам всіх держпідприємств знову пора показати себе. Вас, як завжди, будуть залякувати, але жити в повному безправ’ї ще страшніше.

При цій владі у вас і ваших дітей все одно немає майбутнього, кожен тиждень незаконної влади буде добивати економіку.

Варто відзначити, що вчора навіть співробітники ОМОНу надавали допомогу учасникам протесту, і намагалися зупинити звірства своїх колег, які ще не зрозуміли, що служити диктатору зло. Деякі силовики відкрито заявляли – ми з народом.