Проблема високих тарифів вивела українців на протести. Невдоволенням українців одразу вирішили скористатися опозиціонери. Передовсім — «Опозиційна платформа — За життя».

Про це пише журналіст Олексій Братущак у матеріалі видання Hromadske.

Протести почалися з міста Лубни на Полтавщині. Майже одразу там з’явився й Ілля Кива. Нардеп ОПЗЖ приїхав відкривати «Штаб координації протесту». Очільником «штабу» він представив депутата облради від ОПЗЖ Євгена Корфа. Проте місцеві жителі такої допомоги не сприйняли.

«У нас від початку — без політиків. Ми розв’язуємо господарське питання, не політичне. Не треба піаритися. Ви піарите свою партію», — висловив на підвищених тонах позицію протестувальників представник їхньої ініціативної групи Микола Ащаулов.

Долучитися до протестів партійці Медведчука спробували й в інших містах. Так у Маріуполі вони встановили намет на площі, де зібралися протестувальники. До акції не долучалися, але збирали підписи під зверненням до влади. Також підписи збирали й в Одесі. Там намет ОПЗЖ встановили поруч із залізничним вокзалом.

Спроби погратися у протести були й в інших містах. Але головна проблема партії — природна неспроможність виводити людей на вулиці.

«ОПЗЖ і мітинги — це смішно. Вони навіть коли біля трибуни Верховної Ради щось вимагають — це вже смішно. 30 мільйонерів стоять і махають руками. Вони не вміють збирати», — розповів один з представників провладної партії «Слуга Народу».

Тож з «тарифними майданами» у проросійських сил не склалося. Вони зробили ставку на медійну складову. Канали Медведчука стали основними інформаційними партнерами «тарифних майданів».

«Ситуація виникла штучно, — вважає інвестиційний банкір Сергій Фурса. Свою позицію він висловив в ефірі «5 каналу», — Облгази Фірташа, яким не вигідний ринок газу, підняли маржу до 40%. І одночасно ОПЗЖ Фірташа, де Льовочкін його партнер, виводять людей на вулицю. Однією рукою я підвищую тарифи, а іншою я виводжу людей на майдан і кажу: знищимо ринок».

Партія ОПЗЖ має дві групи впливу. Одна — медведчуківці, інша — «газовики».

Для «газовиків» Сергія Льовочкіна та Юрія Бойка ситуація з тарифними протестами — це фінансове питання. Їхньому партнеру — олігархові Дмитру Фірташу ринок газу не вигідний, запровадження ринкових цін сильно вдарило по його доходах.

Для медведуківців протести вигідні з політичного погляду: послаблення центральної влади, відмова від ринку газу і, як наслідок, розрив співпраці з МВФ та повернення до сфери впливу Росії, зокрема, у питанні постачання газу. Тож обидві групи на тлі тарифних протестів просувають російські наративи.

Розмови про російський газ знайшли відгук і у середовищі порошенківців.

«Події, які відбуваються, створюють обґрунтовану підозру, що підвищення ціни на газ — це частина багатоходівки, яка і має на меті повернути нас в енергетичну кабалу Москви», — заявив співголова фракції «Європейська Солідарність» Артур Герасимов у поширеному партією відеозверненні.

Партія Порошенка теж в історії з тарифними протестами діє більш медійно. З акцентом на улюблену тему — червоні лінії. Тепер межа окреслена як неможливість повернення до прямих постачань газу в Україну «Газпромом». Проте в цьому є один прокол політтехнологів: сам Порошенко в часи президентства не виключав такої можливості.

«Вони (росіяни, — ред.) стукають: може візьмете наш газ? Та ні, у нас все гаразд. Якщо він буде дешевий, якщо він буде чесний, не корупційний, будь ласка. А для чого? А щоб знизити тарифи для наших людей», — розмірковував Порошенко 28 грудня 2017-го року.

Нині в історії з «тарифними майданами» порошенківці позиціюють себе як борці з поверненням України «на газову голку Кремля». Одна з причин такого позиціювання — неможливість критикувати владу за ринкові ціни. Бо саме за часів президентства Порошенка цей ринок і був запроваджений.

«Вони (соратники Порошенка, — ред.) були на початку запровадження ринку газу, і, до речі, постраждали від цього. Рейтинг Яценюка взагалі фактично був зруйнований через підвищення тарифів. Та сама проблема значною мірою підірвала популярність Порошенка. І була однією з головних причин його поразки на президентських виборах», — вважає політолог Володимир Фесенко.

На фоні активності опозиційних партій ОПЗЖ та «ЄС» взагалі загубилася політична сила Юлії Тимошенко. У попередні роки одвічна революціонерка не втрачала можливості підхопити прапор головної борчині за «справедливі тарифи». Цього разу вона відбулася лише одним дописом у Facebook. Та й той був мало критичним, без усіляких «тарифних геноцидів» та «зубожіння». А головним адресатом критики у Тимошенко став «Нафтогаз». Натомість до влади Юлія Володимирівна надіслала інший меседж.

«Не вмієте самі ефективно управляти країною — запитайте тих, хто знає, як це робити. Народ втомився оплачувати ваші «реформи», які більше нагадують експерименти на межі людяності. Ваші «таланти» вже довели країну «до ручки». Зупиніться, або вас зупинять люди!» — такими рядками Тимошенко закінчила свій допис.

Відстороненість Тимошенко від «тарифних майданів» має одне просте пояснення: уже кілька місяців після місцевих виборів вона перейшла в конструктивну опозицію. З прицілом на дивіденди у вигляді владних посад.

«Вона вирішила не влаштовувати революцію. А запропонувати рішення. Написала план реформування — як правильно. Не просто «Баба Яга проти», а конструктивно. Вона продовжує пропонувати в уряд себе і своїх людей», — пояснює нам джерело у фракції «Слуга Народу».

Проте Тимошенко в уряді президентська команда не бачить навіть у найгірших снах. Також у Зеленського сподіваються, що і її людей призначати в Кабмін не доведеться. Принаймні, допоки «слуги» зберігають формальну парламентську більшість у фракції.