Для когось війна – жахлива картинка на екрані телевізора. Для них – частина повсякденної роботи. У своїх вчинках хлопці, які проходять службу в одному з інженерних підрозділів на Львівщині, не вбачають нічого надзвичайного. «Така вже в нас робота»: іронізують сапери. Однак, можна із впевненістю сказати, що жодна операція, яка проводилася в зоні АТО, в тій чи іншій мірі не обходилася без їхньої участі.
Основною рушійною силою для виконання бойових завдань у військовій частині є групи мінування та розмінування та екіпажі бойових машин розгородження БМР-2. На цих сталевих «мастодонтах» галицькі сапери готові з’їздити хоч до чорта в гості. Один з таких випадків трапився ще 26 жовтня 2014 року. Коли екіпаж машини БМР-2: механік-водій рядовий Олександр Дикий та командир машини прапорщик Іван Грех виїжджали до 32 блокпосту, який тоді перебував в оточенні. Вони супроводжували автомобіль із продуктами, але доставити довгоочікуваний вантаж бойовим друзям не вийшло. Адже дорогою сепаратисти двічі підривали машину на фугасах керованої дії. Через значну силу вибуху механік-водій втратив свідомість, але 53-и річний прапорщик Іван Грех врятував свого побратима. Тоді екіпаж евакуювали на 31 блокпост бійці-нацгвардійці.
Інший екіпаж БМР-2, на чолі із старшим сержантом Богданом Бавдисом, розпочав виконання своїх бойових завдань на початку 2015 року. 20 січня в районі населеного пункту Спартак Донецької області, супроводжуючи колону загальновійськової техніки сил АТО, сапери підірвалися на фугасі керованої дії та були обстріляні сепаратистами. Цей день водій-механік солдат Олександр Бороліс згадує неохоче: пам’ятаю, каже, сильний вибух під днищем машини.
– Ми із сержантом Бавдисом вибираємося із машини. Дивимось – гусениця розірвана і стирчить з катків. І в цей момент по нам почали «сєпари» гамселити із чого тільки можна: гранатомети, стрілковка і чого там тільки не було! Навіть з гармати танку пару разів вгатили! Ми сховались під машину, у цей же час нас почали підтримувати вогнем військовослужбовці 93 окремої механізованої бригади…Наші піхотинці просто молодці!!! Якщо б не вони – не знаю, як усе б закінчилося. – розповідає солдат Олександр Бороліс . – У бою я отримав проникаюче поранення руки, та був доставлений в лікарню міста Соледар. А командира контузило, але Богдан Бавдис відмовився від госпіталізації.
26 січня 2015 року наші спецпризначенці штурмували шахту в населеному пункті Жаркоє і знову старший сержант Богдан Бавдис був у передових бойових порядках вже на новому БМРі. У екіпажі з іншим механіком-водієм, але не менш вправним, сержантом Іваном Ковалем. Сапери супроводжували наші війська до наміченої цілі. На шляху нашого наступу ворог застосував димову завісу, намагаючись спантеличити наших військовослужбовців.
– У диму, – розповідає сержант Іван Коваль. – Ми із «Дєдом» (радіопозивний старшого сержанта Богдана Бавдиса) «зловили» правим катком першу протитанкову міну, але доїхали до моста. Там усі наші війська зупинилися і почали перегруповуватися, ми ж просунулись на територію самої шахти. Наробили там трохи «шуму»: підірвали ще одну протитанкову міну, проїхали по полю, де «зняли» незліченну кількість протипіхотних мін та гранат Ф-1 і РГД-5 на розтяжках. Повернувшись до своїх залишили БМРа біля моста і пішли в атаку разом із спецпризначенцями та зайняли одну із будівель неподалік від шахти. Тримали оборону під шквальним вогнем противника.
За час бою снаряд влучив неподалік вікна де відстрілювались сержант Іван Коваль із старшим сержантом Богданом Бавдисом. Ударною хвилею їх відкинуло в середину приміщення, але ушкоджень ніхто не зазнав. Під час цього бою, як повідомив солдат контрактник Іван Коваль, серед наших було двоє поранених осколком від снаряду, яких одразу евакуювали. Шахту все ж таки взяли, близько другої ночі усе стихло і саперів відвели у безпечне місце, надавши змогу перепочити.
На початку лютого екіпаж БМР-а брав участь у визволенні славнозвісного населеного пункту Логвіно, що неподалік Дебальцеве. Знову дорога і попереду сил АТО на своєму БМР-і старший сержанта Богдан Бавдис, механік-водій сержант Іван Коваль та сапер солдат Леонід Павлов.
– Цей день був менш сприятливим для нас. Сепаратисти стягнули значні сили до Дебальцевого і нам було зовсім не солодко, – каже Богдан Бавдис. – Завдання наше було як і завжди: пророблення проходу у мінних полях противника. Але із самого ранку ворог нещадно поливав нас із «Градів», обстрілював з гармат танків та мінометів. Під час руху, біля в’їзду в населений пункт, перед мостом, у нас влучив снаряд і машин вийшла з ладу: загорілася проводка, заклинила коробка передач. Ми почали відступити до своїх під вогнем противника.
Коли це було зроблено, екіпаж БМР-а зайняв оборону разом із десантниками. Цього дня саперам з Галичини довелося ще добряче повоювати: відбити не одну атаку сепаратистів. Зупинено було навіть колону із трьох ворожих танків.
Сьогодні старший сержант Богдан Бавдис, сержант Іван Коваль та солдат Леонід Павлов перебувають у лікарні міста Артеміськ Донецької області з діагнозом контузія. Кожен із них сподіваєтьсяя, що війна скоро закінчиться і усі повернуться додому цілими та неушкодженими. Але якщо ворог і надалі сунутиме на наші землі, усі вони неодмінно знову поїдуть на фронт!
