Керівництво Львівського військового госпіталю не дозволяє пораненим військовим та їхнім родичам розвішувати у палатах дитячі малюнки. А ті, що уже висіли, – медсестри нещадно зривають і викидають.
Такі «правила» госпіталю дуже обурюють бійців та їхніх родичів, адже саме дитячі витвори додають сил та наснаги пораненим героям в боротьбі за життя.
Про це на своїй сторінці у Facebook написав львівський журналіст і волонтер Микола Савельєв.
Вчора він провідував свого пораненого зятя у госпіталі, те з чим він стикнувся у стінах медзакладу дуже його розлютило. Тож текст журналіста ми вирішили подати повністю та без змін (Увага! присутня нецензурна лексика):
«Вірите, просто не зможу змовчати! Сьогодні відвідав пораненого зятя в госпіталі на Личаківській. Приніс з собою джентльменський набір чаї – води – цукор, листи воїнам АТО від дітей і дві стилізовані листівки-побажання, одна четвертого, друга третього формату. Посиділи хвилин 15, прикріпили скотчем ці листівки на голу стіну палати і раптом зайшла молоденька дівчинка – медсестра, яка в"їдливо запитала: «А хіба я вас не попереджала, що лікарі ЗАБОРОНИЛИ вішати подібне на стіни?! Не вірите – подивіться у восьмій палаті – ми там все поздирали!!! Бо потім скотч залишає на собі дрібненькі шматочки штукатурки, а на стіні залишаються мікроскопічні плямки?! Лікарі категорично заборонили ТАКЕ вішати!!! Негайно познімайте!!!». Ми з донькою категорично відмовились.
Після цього медсестра почала методично відривати кінці плаката від КАФЕЛЬНОЇ ПЛИТКИ. З плакату відірвався ангелик і впав на підлогу. Усі поранені в палаті просто на якусь мить заклякли: «ЩО Ж ВИ РОБИТЕ?!!!!!». За пів хвилини з усім було покінчено…По кутках стояла лише гробова тиша.
Панове бюрократи – медкерівники! Я не маю претензій до медсестри – вона у цій історії крайня. А до вас маю одне питання: ВИ – ОХУ…ЛИ?!! Я пригадую як мої однолітки 50-річні дядьки з 80-ї аеромобільної на Луганській ТЕС в Щасті не могли стримати потоків сліз, розглядаючи дитячі закарлючки: «Повертайся живим!» та листочок з інтернату з наївним: «У мене нема тата і мами і я хочу, солдатику, щоб ти нас усіх оборонив замість мого татка і повернувся до своїх діток». Мій товариш, Ромчик Онишкевич, може це підтвердити. І я плакав разом з ними. І тепер – зірвати листки, які дають цим людям ВІРУ В ТЕ, що їх знівечено і скалічено НЕ ДАРЕМНО!!! ВІЙНА ВЖЕ ЗАКІНЧИЛАСЬ і вони знову стають нікому не потрібні?!!! А саме так, вельмишановні, на жаль, і виглядає!!! Кажете антисанітарія і на малюнки лягає пилюка? А ви заглядали під тумбочки? Я – заглядав. Там у два пальці пилу. А хто з вас давав вказівку перед приїздом високого начальства заклеїти скотчем роздертий лінолеум на якому послизнувся і впав одноногий Андрій, який поки що від держави крім ордену «За мужність» нічого не отримав?!!!!! Ви коли не-будь змінитесь?!! Ви станете людьми?!! Чи вам далі по хєр?!! Не потрібно видавати власну байдужість, бюрократизм і формалізм за таку необхідну для справжнього медика жорстокість! Чи оця галіма показуха важливіша для вас від душевного стану людей, котрі поки що окрім війни ні про що інше говорити не в стані?!! Як сказав боєць «Айдару» Сашко Косолапов, який зараз в реабілітації: «Це звичайне нічим незакамуфльоване СКОТСТВО!». Здається, в Солженіцина є розповідь про начальника радянського концтабору, який наказав видоптати зелений квітник перед зеківським бараком, бо «нє положено!».
До речі, вже два дні в цю палату не заходив ЖОДЕН ВОЛОНТЕР. ВІЙНА ЗАКІНЧИЛАСЯ, панове?… Для цікавих: на зірваному медсестрою плакаті з картою нашої держави і білими ангелятками було величезними літерами виведено: «Україна – понад усе!!!»…((((((