У рік місцевих виборів активісти проводять моніторинг роботи місцевих рад. За законом, якщо депутат пропустив понад 50% засідань сесії чи постійної комісії протягом року, його можна позбавити мандату (ст. 37, ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад").
Кожен депутат розуміє: прогули або неякісна робота можуть безпосередньо вплинути на подальшу політичну кар’єру і результати осінніх місцевих виборів.
Ось ті місцеві урядники, що пропустили понад 50% засідань Львівської міської ради.
Найбільше прогулюють засідання колишні регіонали. Серед десяти депутатів, що пропустили більше 50% сесійних засідань бодай в один із років, половина – колишні регіонали. До цього переліку не потрапив лише Тадей Едер, але й він є кандидатом на відкликання у 2014 р. через прогули засідань комісії з питань культури, промоції, засобів масової інформації та туризму.
Нагадаємо, Партія регіонів у Львівській міській раді VI скликання була представлена шістьма депутатами – один з яких мажоритарник (Андрій Мочарський), усі інші – пройшли у раду за списком партії (Ігор Дедишин,Тадей Едер, Володимир Пасічник, Павло Ткачук та Ігор Гладиш). Проте в такому вигляді фракція проіснувала недовго.
Першим із неї вийшов Ігор Дедишин – відома людина у Львові, генеральний директор ФК «Карпати», а з листопада 2014 р. – генеральний директор медіа-холдингу «ZIK».
Свій вихід Дедишин пояснив протестом проти прийняття мовного закону “Колесніченка-Ківалова”. З цієї ж причини два місяці потому фракцію покинув Ігор Гладиш.
Рік після цього, влітку 2013-го року з партії і з фракції вийшов єдиний мажоритарник-регіонал – Андрій Мочарський, обгрунтувавши це так:
“Я не маю нічого проти “Партії регіонів”. Це хороша і демократична політична сила, але вона не для мене”.
Згодом він склав мандат, заявивши, що не хоче бути причетним до корупційних схем влади.
Ще двоє регіоналів – Володимир Пасічник та Тадей Едер – написали заяви про вихід із фракції вже в розпал Євромайдану, у грудні 2013 р. Цікаво, що п. Едер, який є директором Львівського оперного театру, обґрунтував свій вихід із фракції бажанням зосередитися на творчій роботі. З цього моменту фракція Партії регіонів припинила своє існування у Львівській міській раді (відповідно до регламенту), хоч там і досі залишається один її представник – Павло Ткачук, який є начальником Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Спроби отримати коментар від найбільшого прогульника у Львівській міській раді Ігоря Дедишина не дали результату. Під час телефонної розмови п. Дедишин пообіцяв надати відповідь електронною поштою, однак листа так і не отримали.
Другий за кількістю прогулів засідань міськради – Володимир Пасічник, екс-завідувач кафедри Інформаційних систем та мереж НУ “Львівська політехніка”. Цей депутат не відвідав жодного сесійного засідання у 2012, 2013 та 2014 рр. Щоправда, у 2012 році він написав заяву на складання мандата депутата Львівської міської ради, у зв’язку зі станом здоров’я. Однак депутати ЛМР не підтримали ухвалу про дострокове припинення повноважень Володимира Пасічника, який залишається депутатом і досі. Зв’язатися з самим депутатом не вдалось, і, схоже, що його помічниця також не має з ним контакту.
Помічниця депутата ЛМР Павла Ткачука стверджує, що чинний депутат не відвідує засідань ради та комісії, бо, відповідно до своїх посадових обов’язків, перебуває на полігоні та працює з мобілізованими, але це не пояснює пропусків у попередні роки, до початку АТО. Офіційної відповіді депутат так і не надав.
Але до лав кандидатів на відкликання потрапили не лише регіонали.
Депутат Андрій Хомицький, який балотувався у 2010 р. від ВО “Свобода”, а зараз є членом фракції “Львів європейський”, свої пропуски засідань ради та комісії пояснив тим, що після написання та захисту наукової роботи проходив стажування закордоном.
Щоправда, надані нам документи свідчать, що стажування тривало трохи більше місяця, і на цей період припало лише одне засідання міськради.
Михайло Лопатнюк, який пройшов до ради під другим номером списку «Фронту змін», у 2014 р. пропустив понад 50% засідань ради. У коментарі він повідомив, що наразі живе та працює у Києві. У відповідь на питання, чи не заважає це йому представляти інтереси своїх виборців, п. Лопатнюк впевнено відповів, що ні – не заважає.
Комісії прогулюють депутати з усіх фракцій
Найбільше кандидатів на відкликання традиційно виявлено під час моніторингу відвідуваності комісій (клікнути на графіку, щоб збільшити).
“Аналіз засідань комісій є більш показовим. На відміну від сесій, де депутати можуть кнопкодавити за інших, яких електронна система відображає, як присутніх, протоколи ведуться на папері, тому інформація про присутніх більш правдива”, – зазначає регіональна координаторка громадського руху ЧЕСНО Ірина Федорів.
Як виявилося, на відміну від сесійних засідань, засідання комісій у Львові прогулюють депутати від усіх політичних сил.
У Львівській міській раді 26 чинних депутатів – кандидати на відкликання. Тобто заледве не кожен третій депутат ради пропустив понад 50% засідань своєї комісії у один із повних років каденції. Іще семеро депутатів, що були кандидатами на відкликання, вже склали свої повноваження. Четверо із них – Ярослав Гінка, Руслан Кошулинський, Олег Лаврик та Михайло Хміль – пізніше стали народними депутатами.
Скажімо, уже згаданий регіонал-списочник Ігор Дедишин, керівник “ЗІК”-у взагалі не з’явився на засідання своєї комісії жодного разу за всі роки. Наразі це перший такий випадок з усіх місцевих рад.
Але пропускають засідання не лише регіонали. Так, до прикладу, Петро Адамик із УДАРу за всі роки каденції пропустив майже 92% засідань своєї комісії.
У коментарі депутат так пояснює свою позицію:
“Я принципово не відвідую засідання комісії комунального майна, бо не хочу бути залученим до корупційних рішень, які приймаються на засіданнях цієї комісії. Тим більше, що я не можу впливати на ці рішення. Скажімо, як голова Федерації регбі Львівщини, я досі не можу добитися виділення у Львові приміщення для регбістів. Дуже складно працювати у раді, де стільки представників від “Свободи”, яка своїми діями дискредитує національну ідею”.
Щоправда, це не пояснює пропусків засідань комісії економічної політики, до якої п. Адамик входив до 2013 р. і, за його словами, таки відвідував. За даними, отриманими від міськради, у цій комісії він пропустив 56 засідань, а у 2011 р. не з’явився на них жодного разу.
До переліку кандидатів на відкликання за пропусками комісій потрапили і 10 депутатів із найбільшої фракції міськради – Свободи. Любомир Мельничук, голова фракції ВО “Свобода” у ЛМР, пояснив прогули однопартійців тим, що багато з них брали активну участь у київському та львівському Євромайданах. Дійсно, більшість свободівців є кандидатами на виліт у 2013-2014 рр. Однак події Євромайдану безпосередньо тривали 3 місяці – з кінця листопада до кінця лютого, а трьох депутатів – Ярини Вайди, Богдана Галайка та Івана Лещишина – не було принаймні на половині засідань як у 2013, так і в 2014 роках.
Місцевий депутат від “Свободи” Святослав Шеремета пояснює, що він не міг відвідувати засідання, оскільки з вересня 2014 р. перебуває на службі у зоні АТО, на підтвердження чого надав довідку від МВС.
За даними, наданими нам Львівською міськрадою, п. Шеремета починаючи з кінця 2014 р. дійсно пропустив досить багато засідань (в т.ч. 6 сесійних та 6 засідань Комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення). Однак, за результатами моніторингу, п. Шеремета став кандидатом на відкликання не через ці прогули, а через 21 прогул у 2012 р. – задовго до початку АТО.
Втім, за абсолютною кількістю прогулів за всі роки все одно лідирують регіонали. Всі три “призові” місця у рейтингу найбільших прогульників належать колишнім представникам цієї політичної сили.
Оскільки коментарів від представників ПР отримати не вдалося, ми звернулися за поясненнями до інших депутатів, що потрапили до ТОП-10 прогульників. Свою відсутність вони пояснюють по-різному.
Олексій Луців, депутат від “Нашої України”, котрий у 2013 і 2014 пропустив 100% засідань комісії, на прохання надати коментар відповів, що не бажає нічого пояснювати, оскільки не буде балотуватися на наступних виборах і взагалі йде з політики. Незрозуміло тільки, що в такому випадку заважало депутатові скласти мандат, щоб його місце зміг зайняти хтось більш зацікавлений в управлінні міськими справами.
Ще один кандидат на відкликання за відвідуваністю засідань комісій, мажоритарник Сихівського району Львова від партії “За Україну”, Іван Рудницький сказав, що останні 3,5 роки працює не у Львові, а в Карпатському регіоні, де займається будівництвом реабілітаційного центру. Таким чином інтереси його виборців неналежним чином представлені у міській раді Львова.
Львівські депутати – рекордсмени в Україні за кількістю запитів
Ситуація із депутатськими запитами у Львівраді унікальна: немає жодного депутата, який не подав би бодай одного депутатського запиту.
За кількістю ухвалених запитів депутати Львівської міської ради поки на першому місці (1575 запитів) з-поміж рад, обраних 2010 року.
Ось як цю ситуацію пояснює Іван Лукеря, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень:
“Депутати Львівської міської ради нарешті почали виконувати важливу функцію представницького органу – контролювати діяльність виконавчих органів (управлінь, відділів, комунальних підприємств). У той же час, приклад із запитами у Львівраді демонструє також перлини у частині перевірки діяльності службовців органу місцевого самоврядування, як то запит щодо перевірки належного виконання працівниками ЛМР своїх службових обов'язків. Це наслідок специфічного політичного поля міста Львова, коли Львівську міську раду та Виконавчі органи Львівської міської ради контролюють два різні політичні табори (мається на увазі протистояння між «Свободою», що має більшість у міськраді, та мером Андрієм Садовим – ред.).”
“Ми також бачимо запити депутатів, які надсилалися в бізнес-інтересах, наприклад питання ринку, завершення будівельних робіт, питання договорів-оренди на комунальне майно. Такі запити мають виключно бізнес-забарвлення. Я вважаю, що депутатські запити у першу чергу повинні використовуватися як ефективний інструмент не тільки для захисту бізнес-інтересів, чи контролю за виконавчими органами місцевих рад, а також для ефективного вирішення щоденних проблем мешканців міста. Тому добре, що у Львівській раді значну частину складають запити, які були надіслані на виконання звернень громадян”, – додає експерт.
Для порівняння слід нагадати, що депутати Київради, вибори до якої відбулися у 2014 році, за неповний рік написали майже 1 000 запитів.
За матеріалами : ГР "ЧЕСНО"