Олена Кравченко розповіла в четвер про ще одне свідчення браку людяності у персоналу закладів громадського харчування в нашому місті.
Журналіст Олена Кравченко повідомили сьогодні, 11 лютого, в соціальній інтернет-мережі:
«Ні – дискримінації. Ще не вщух скандал навколо ситуації з Романом Кисляком у «Vapiano Lviv», а нині вже відзначилась «Пузата хата» на вулиці Січових Стрільців у Львові.
Ви, напевно, бачили поруч з «Пузатою хатою» старшу жінку, яка просить купити їй хліба. Примітно – вона ніколи не просить грошей, а з півхлібини радіє, як із манни небесної. Її звати чи Віра, чи Вероніка – вона не пам`ятає. Як вона каже, в неї немає чоловіка, а донька давно кудись поїхала і не повертається. Має де жити, але пенсії вистачає тільки на сплату комунальних, на їжу – ні.
Сьогодні, близько 13-ї години, я захотіла пригостити цю жінку обідом: гаряча їжа для неї – розкіш. Поки я купувала їй суп і сирнички, попросивши посидіти за столиком, її – вигнали.
Я покликала її зайти знов, і перед нами постав менеджер «Пузатої хати», який сказав, що цій жінці вхід заборонила адміністрація. Він міг пропустити тільки мене, без пані Віри (Вероніки?). Мої слова про те, що ця жінка – зі мною, не діяли.
Я була обурена, а на столику вистигав суп для пані Віри. Мені не терпілося поговорити з менеджером про дискримінацію і зробити запис у книгу скарг. Проте, щойно менеджер про це почув – миттєво кудись утік.
Ми з пані Вірою пообідали, я трохи її провела. Хотіла сфотографувати – а вона розплакалась і просила цього не робити.
Люди, ми ніколи не знаємо, як минатиме наша старість і в яких обставинах можемо опинитись. Живемо в дуже розмаїтому суспільстві і маємо навчитися взаємодіяти й допомагати одне одному. Разом виходити на рівень вище і намагатись витягувати туди тих, кому самому важко.
А про дикий класовий поділ нам треба поволі забувати. І, нарешті, вивчити відмінності між поняттями як-от «бездомні» і «люди в потребі». А ще – запам'ятати: людська гідність є в кожного, вона – понад усе, і винятків тут бути не може».