Їх любов почалась 25 серпня 1963 року. У цей день дев'ятнадцятирічний Саша Мороз повернувся в рідне село Буда після курсової практики, передає Корупція.Інфо
Популярне: “Зубожіння, всі ми помремо”: Український телеведучий висміяв Юлію Тимошенко, присвятивши їй пісню
Саша стояв біля колодязя, побудованого ним разом з братами, коли на вузькій вуличці з'явилася Валентина. Втім, тоді ще він не знав її імені.
Знайомство відбулося на танцях, причому обидва страшно ніяковіли.
На перше, призначене на наступний вечір побачення Олександр запізнився. На годину! А потім він поїхав до Києва, а вона – в Донецьк, закінчувати десятий і одинадцятий класи. Писали один одному часто, а зустрічі були рідкісними.
Вони одружилися 18 липня 1965 го. Весілля було дуже скромним, адже обидві родини достатком не могли похвалитися. У жовтні Валя дізналася, що вагітна, а в листопаді Сашу призвали до армії.
Разом з радістю первістка в будинок прийшло неясне відчуття тривоги: у Валентини почали проявлятися симптоми незрозумілої хвороби.
Незважаючи на погане самопочуття, Валентина закінчила технікум, а найголовніше – 28 квітень 1972 роки народила другу дочку. Руслана – таке ім'я їй дала шестирічна Іра.
У 1976-му Олександр повіз її на консультацію в Київську обласну лікарню. Там вперше і був поставлений вірний і вбивчий діагноз. Валентині дали інвалідність. Спочатку другу, потім першу групу.
Лікарні стало більше. Іноді Валентина проводила в них по чотири-п'ять місяців в році.
Діти виросли. Обидві доньки, закінчивши школу, отримали гарну освіту. Іра – музичну, Руслана – педагогічну. Обидві, як і мати, рано вийшли заміж.
Хто-небудь з дітей або онуків майже завжди в гостях у бабусі і дідуся. Олександр Олександрович як би скаржиться: "Коли вони всі збираються в будинку, працювати неможливо. А коли роз'їжджаються – теж неможливо. Від туги. Особливо коли Валентина в лікарні".