Столичний земельний дерибан, який розпочався за мера Леоніда Черновецького, чия команда активно «дарувала» квадратні метри й гектари на всі боки, триває. Зупинити його, як виявилося, не змогли ані революція, ані смерті мітингувальників, ані війна на сході країни.
Земельних питань у порядку денному кожного засідання Київради – десятки. Частину голосують без будь-яких заперечень. Решту – з суперечками і сутичками в сесійній залі.
Так, наприклад, було з виділенням ділянки на Нивках фірмі, наближеній до родини неоднозначного екс-очільника Шевченківської РДА і вже колишнього нардепа Віктора Пилипишина. Дрібка київрадівців-опозиціонерів впродовж кількох засідань «стримувала» голосування за цей проект. Але він щоразу знову вперто виринає порядку денному.
Не стане винятком і засідання 22-го січня. Та й узагалі, нахабність проектів, винесених на розгляд цього дня, нас просто вразила.
Сікорський би плакав
Ярославів Вал. Одна зі знакових центральних вулиць Києва, з якої починається так зване «місто Ярослава».
Поруч із Золотими воротами та Замком барона височіє готель «Редіссон Блю». Поруч – його колишній військовий колега – «Червона зірка». Щоправда, готель давно не приймає туристів, вікна будівлі забито дошками. Як і в споруді, що розташована за покинутим об’єктом. Вона ще відоміша. Це так звана «садиба Сікорських» – місце, де народився всесвітньовідомий авіаконструктор Ігор Сікорський. Садиба в аварійному, напівзруйнованому стані.
Обидва історичні будинки привели нас до однієї людини.
Долю землі під «Червоною зіркою» на Ярославовому Валу, 15, депутати Київради збираються вирішити вже у четвер.
0,11 гектара в оренду на 5 років планують передати ТОВ «Реал Груп» – для експлуатації та обслуговування «адміністративної будівлі».
В проекті рішення сказано – «Реал Груп» є власником нерухомості, тобто володіє будівлею на Ярославовому Валу, 15 ще з 1999 року.
Ми копнули глибше.
Найімовірніше, будівлю приватній фірмі передали у 99-му урядовим документом за підписом тодішнього прем’єра Валерія Пустовойтенка. В обмін «Реал Груп» мала віддати еквівалентні за розміром квартири під житло військовослужбовцям. Цікаво, що це рішення протягом 9 років мало позначку «не для друку».
Факт передачі не підтверджено на 100%. Адже в документі Кабміну йдеться про ТОВ «Реал-Груп», в документах Київради назву фірми вказано без дефісу – «Реал Груп». Хоча ми чудово розуміємо, що подібних збігів в природі не буває і найвірогідніша причина – банальна помилка першої канцелярії.
Так «Червона зірка» опинилася в приватних руках.
За даними з державного реєстру, засновниками ТОВ «Реал Груп» є В’ячеслав Черепаня та Ірина Терещенко. Директором – Євген Дорошенко.
Ще в середині 2011-го серед засновників фірми значилася Марія Шуфрич з Ужгорода. Це – покійна мати нардепа від «Опозиційного блоку» Нестора Шуфрича.
Директор фірми Дорошенко має такі ж ПІБ, як і партнер та земляк родини Шуфричів. На офіційному сайті футбольного клубу «Говерла», віце-президентом якого є син Нестора Шуфрича Олександр, а почесним президентом – батько нардепа Іван Юлійович, Дорошенка також називають віце-президентом клубу.
З Нестором Івановичем Дорошенка також пов’язує спільна приналежність до колишньої партії. На постпомаранчевих виборах до Ужгородської міської ради 2006 року Дорошенко балотувався від опозиційного блоку «Не так!», створеного на противагу партійній команді тодішнього президента Віктора Ющенка. До складу блоку, який, до слова, так і не пройшов у парламент, входив сам Нестор Шуфрич, а разом з ним – Віктор Медведчук, Юрій Бойко та Леонід Кравчук.
Черепаня – також земляк Шуфричів і так само їхній партнер.
Він, наприклад, ще у вересні 2012-го очолював ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Реал Груп». Зареєстрований фонд у Києві, на Червоноармійській, 62 у квартирі з номером 8.
За інформацією «Наших грошей», за цією ж адресою «прописано» ще кілька фірм. Одна з них – ТОВ «Класовик». Його співзасновником є вже згаданий син нардепа Шуфрича, Олександр.
Пов’язує дві фірми ще й спільний номер телефону – 044 201 63 27.
Цей же номер значиться реєстраційним для «Міжнародного благодійного фонду «Музей історії повітроплавання і авіації ім. Сікорського».
Це не дивно. У складі засновників благфонду – ті ж самі Марія Шуфрич, В’ячеслав Черепаня, Євген Дорошенко і ще троє фізичних осіб.
Саме цьому фонду у 2000-му році держпідприємство Міноборони «Готель «Козацький» передало «садибу Сікорських» в оренду на 49 років. Метою оренди, за документами, було «розміщення орендаря та забезпечення його функціонування».
Водночас назва благодійного фонду прямо натякала на те, що в історичній садибі мав би розміститися музей. Минуло 15 років. Благфонд справді «прописався» на Ярославовому Валу, 15-б, але тільки юридично. Більше жодних рухів – ремонту, реконструкції, заселення – не було.
Протягом наступних років Міноборони намагалося через суди розірвати цей договір оренди.
Та «благодійникам» вдалося переконати суддів в обґрунтованості затримки початку бодай якихось будівельних робіт, і ті стали на бік орендарів. Крапку в справі наприкінці 2013-го поставив Вищий господарський суд України, який залишив будинок благфонду.
Відтак, за позитивного голосування Київради наближені до опозиційного нардепа люди матимуть у розпорядженні приблизно такий периметр у самому центрі Києва.
Слід «недолюстрованого» Ісаєнка
У «земельних планах» депутатів Київради є ще одна ділянка, заручником якої стали квартири для військових.
На найближчому засіданні планується передати компанії «Бурхливий потік» в оренду на 10 років більше чотирьох гектарів землі на вулиці Туполєва, 8 для будівництва цілісного комплексу з житловими будинками, торгово-офісними центрами та соціальними об’єктами. Згідно з проектом рішення, нерухомість, що стоїть на цій землі, з 2010-го року перебуває у власності «Бурхливого потоку», а орієнтовний розмір орендної плати за земельну ділянку – 4 мільйони 1 тисяча 371 гривня.
Віддати планують шматок землі у Шевченківському районі
Що в цьому дивного? Раніше на цьому місці було військове містечко №118.
За затягнутим колючим дротом парканом досі стоять напіврозвалені будівлі
У 2006-му році Міноборони підписало договір, яким вирішило віддати землю військового містечка забудовникові – компанії «Науково-виробниче підприємство «ТВІ». Взамін військовим мали видати 54 квартири у Феодосії. Квартир у Криму військові так і не дочекалися. Побудований на замовлення «ТВІ» будинок виявився не придатним для життя – попри те, що його прийняв чиновник Міноборони.
За це його, до речі, у 2011-му році засудив на чотири роки Феодосійський міськсуд.
На цьому історія з судами, де фігурує земля на Туполєва, не закінчилася. 2013-го року Міноборони звернулося до суду х проханням визнати договір про спільну діяльність з забудовником недійсним. Причина – при укладенні угоди необхідно було змінити цільове призначення землі. Підтримки у Феміди перших двох інстанцій військові не знайшли – Господарський та Апеляційний господарський суди Києва їм відмовили. Далі в гру вступив Вищий господарський суд .У січні 2014-го року він відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. З жовтня того ж року компанія «ТВІ» офіційно у стані припинення діяльності.
Цікаво, що під договором від 2006-го року між Міноборони та забудовником стоїть підпис директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони, яким на той час був Дмитро Ісаєнко.
Прізвище Ісаєнка згадується в матеріалах судової справи
Так, той самий нині вже заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Ісаєнко, якого депутати змусили «добровільно» відмовитись від статуту учасника АТО. З його допомогою чиновник намагався захиститися від процесу люстрації.
Фото з Facebook Єгора Соболєва
Але й це ще не все. Компанія ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», з якою Ісаєнко 8 років тому підписував договір, і компанія ТОВ «Бурхливий потік», якій нині Київрада планує передати спірні землі на Туполєва, мають дещо спільне. І це дещо – засновник.
За даними реєстру фізичних та юридичних осіб, засновник останньої, – «Компанія «Морніндейл Нівкі Лімітед», офшор з Віргінських островів. Окрім «Бурхливого потоку», в Україні цей офшор мав ще одну компанію – саме так, знайому Міноборони «ТВІ». Принаймні, до 2012-го року «Морніндейл Нівкі Лімітед» значилась у її засновниках.
Пізніше назва засновника «ТВІ» змінилася – зараз у документах фігурує «Компанія Воллам Холдінгс ІНК», але адреса на Віргінах у двох офшорів спільна.
/Максим Опанасенко, Марія Землянська, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слідство.Інфо»
