У Львові продовжиться розгляд справи щодо різанини у центрі міста
18 березня у Галицькому районному суді міста Львова відбудеться чергове судове засідання щодо нападників, які вчинили різанину у центрі міста. Суд допитує свідків події, проте уже зараз немає сумнівів у тому, що хлопці, які поранили працівника СБУ та Львівської ОДА, причетні до одного із добровольчих батальйонів.
Нагадаємо, рік тому четверо осіб, які назвались учасниками АТО, спричинили криваву бійку у центрі Львова. Здавалося б, чому. Тепер у справі допитують свідків події, проте джерела агентства у правоохоронних органах кажуть, що справу вкотре хочуть «замяти», як таку, яка кидає тінь на добровольці батальйони. Чи так це?
Відзначимо, що попереднє судове засідання відбулось у Галицькому районному суді 25 лютого. Сам судовий процес триває із серпня 2015 року. 22 лютого цього року суд, під тиском «активістів» відпустив обвинувачених, які були під арештом, під цілодобовий домашній арешт.
Представник постраждалого працівники СБУ Олександр Кіпчарський наголошує, що на судове засідання 25 лютого зявились усі обвинувачені. Сам офіцер СБУ Валентин Будько зараз перебуває у зоні АТО.
«Ще на початку судового процесу (серпень 2015 року), згідно з вимогами КПК України, було встановлено порядок дослідження доказів: спочатку допит свідків обвинувачення (їх близько 12), потім захисту, потім огляд письмових доказів, відео, а потім допит обвинувачених». Отож, 25 лютого ми розпочали судове засідання та продовжили розгляд справи згідно зі встановленим порядком дослідження доказів. Станом на сьогоднішній день залишилось двоє свідків. Одна з них – це подруга обвинувачених (зустрічається з одним з них) і була присутня під час сутички, з їхніх слів, вона перебуває нині у Франції на навчанні.
Суддя скерував запит до ДПСУ із метою отримання офіційної інформації із цього приводу. Якщо дівчина справді виїхала, то розгляд продовжиться без неї.
Нині обвинувачені залишаються під цілодобовим домашнім арештом, якщо його умови не порушать, то до моменту винесення вироку під вартою їх утримувати не будуть.
Додамо, що наступне пленарне засідання, крім 18 березня, заплановане і на 28 березня цього року.
Сам комбат «ОУН» Микола Коханівський у коментарі «Ратуші» заявив, що колишні бійці батальйону поїхали на ротацію і скоїли інкриміновані їм вчинки. «Ми не захищаємо їх через те, що в їхніх діях нема жодної політики — це чистий кримінал», – сказав він.
Нагадаємо, вночі проти 22 лютого 2015 року у Львові на площі Ринок сталося заворушення з використанням холодної зброї. Постраждав один з працівників Львівської ОДА, а також працівник СБУ.
Четверо молодиків «попросили» таксиста підвезти їх на вказане місце. Водій озвучив суму, хлопців вона обурила, вони витягнули водія з авто і пригрозили йому ножем.
За таксиста заступилися працівник СБУ та помічник очільника області, які якраз проходили поряд. Згодом вони дістали на двох близько 10 ножових поранень.
Самі ж нападники причетні до батальйону «ОУН», проте там запевнили, що хлопців вигнали за начебто неадекватну поведінку і фашистські гасла, відзначає канал новин «24».
У кожного парубка на тілі є витатуювані свастики і специфічні надписи. Хлопці приїхали до Львова з різних міст – Одеси, Чернігівської області та Києва, їм усім до 22 років.
«У затриманих (правоохоронці затримали хлопців на проспекті Свободи) вилучили два ножі. Але за попередньою інформацією нам відомо, що удари зброєю завдавала лише одна особа. Втім, до відповідальності притягнуть усіх чотирьох», – розповів начальник міської міліції Сергій Зюбаненко.
Усім хлопцям загрожує позбавлення волі до восьми років.
Стосовно постраждалих, то в таксиста порізані руки, проте він відмовився від госпіталізації. А ось двом чоловікам, які за нього заступилися, пощастило менше – зараз вони перебувають у лікарні швидкої допомоги.
«Коли вони поступили, стан їх був важкий, вони відразу були доставлені в операційну, їм надали невідкладну хірургічну допомогу, відтак їх перевели у відділення реанімації. Зараз їхній стан середньої важкості», – зазначила завідувач відділення інтенсивної терапії Зоряна Біда.
За словами голови Асоціації автотранспортників України Андрія Корчинського, за останні два місяці це вже третій напад на таксиста. Тому профспілки вже цього тижня планують зібратися й обговорити можливі засоби безпеки.
«Найімовірніше, ми всіх таксистів навчимо, що ввімкнений і мигаючий плафон – це сигнал іншому тасистові, що у цій машині небезпека, щось відбувається і треба відреагувати», – додав пан Корчинський.
А ще таксисти планують звернутися до Верховної Ради і попросити дозвіл носити електрошокери.
«Я знаю значно більше про тіньові сторони цієї справи. На жаль, людина, яка знала ще більше і перед смертю розповіла низку приголомшливих фактів, загинула на Сході. Її звали Василь Кіндрацький, мій колега за фахом і боєць батальйону «ОУН». З ним ми їхали в Піски, і від нього я вперше почув не тільки феєричні свідчення, а й гірку правду про АТО. Тоді в лютому він приїхав до Львова і здивував фразою: «Це люди «Кобри». Вони вже не в батальйоні. І комбат «ОУН» Микола Коханівський сказав: «Ми їх захищати не будемо». А потім пояснив, чому. Через брак прямих свідчень, не можу говорити про все», – писав про цю історію головний редактор газети «Ратуша» Микола Савельєв.
Довідка «Ратуші»
Іван Марзак — це люстрований, колишній голова Комінтернівської державної районної адміністрації Одеської області та районної ради цього ж району, голова місцевого осередку Партії регіонів, фігурант декількох кримінальних проваджень, пов’язаних із розкраданням земель та бюджетних коштів в Одеській області, ревний прихильник політики Віктора Януковича, а на цей час помічник народного депутата України Едуарда Матвійчука — колишнього одіозного губернатора Одеської області. За даними громадських активістів м. Одеси, зокрема спільноти «Євромайдан Одеси», Іван Марзак посідає п’яте місце у чорному списку сепаратистів Одеської області, оскільки особисто відправляв автобуси з «тітушками» до м. Києва (один із таких автобусів сплили в Черкаській області) в період 2013-2014 років, а також, як вказали активісти: «Активно чекає Путіна».Мережа інтернет переповнена відеороликами, статтями, виступами місцевого населення, громадських діячів та місцевих активістів, які повідомляють про антидержавну поведінку п. І. Марзака, його корупційну діяльність, а також безпосередню причетність до подій у м. Одеса, що сталися 2 травня 2014 року, коли він посилав бюджетників мітингувати на Куликове поле.
Близько 18:00 учасники блокування залу судових засідань усе-таки надали можливість судді та секретарю засідань покинути зал, з умовою, що ті повернуться. Але суддя до залу більше не поверталась. Правоохоронці, присутні в залі, у хід подій не втручались. Взагалі. Багато громадян, які брали участь у цій акції, були мешканці Закарпатської області та міста Києва. Згодом екс-регіонал Іван Марзак та ще декілька осіб відбули до приміщення прокуратури Львівської області, де, як вони стверджували згодом, мали розмову з прокурором Львівської області — паном Романом Федиком
О пів на першу ночі Іван Марзак повернувся в зал судових засідань, подякував активістам за участь у блокаді, дозволив їм розблокувати приміщення та повідомив, що між ним та прокурором Львівської області ДОСЯГНУТО ДОМОВЛЕНОСТІ, що засідання по справі буде відбуватись 22 та 23 лютого 2016 року, обвинувачені почнуть надавати покази, натомість їм змінять запобіжні заходи (до речі, всі четверо підсудних — не львів’яни. Двоє — одесити, один киянин та один із Ніжина), покарання буде умовним, а тому 24 лютого 2016 року, вони зможуть забрати обвинувачених додому. Процитую уривки з виступу, оприлюдненого на ютубі: «На противагу тиску есбеушників та іншої мразі з понеділка ми вступаємо в процес — наші хлопці починають давати покази», «В середу ми забираємо хлопців додому», «Ми були почуті — всі наші хлопці мають право на те, що якщо вирок і буде, то він буде УМОВНИЙ». Все так і сталося.
Тепер низка запитань. Лише запитань. Без жодних характеристик та емоцій.
Навіть на війні люди, які беруть в ній активну участь відповідають за СКОЄНІ ЗЛОЧИНИ, і коли група заїжджих підпилих молодих людей у мирному місті, у центрі Львова, завдає ножами важких поранень двом місцевим мешканцям і кидає їх на вулиці стікати кров’ю — це ПОБУТОВА бійка? Чи вияв патріотизму? І хіба участь в АТО — це індульгенція для скоєння злочинів, яка закріплена законодавчо? Якщо комусь із підсудних не надають медичну допомогу, чи він нікого не бив, а сидить за ґратами — це повинно бути негайно виправлено, але ухвалювати ці рішення треба в правовому полі, а не на чува-чі, чи не так? Коли суд продовжує термін утримання під вартою на 60 діб, а потім, після перемовин екс-регіонала і поводиря одеських «тітушок» із ПРОКУРОРОМ області Романом Федиком (а доказом їхніх ДОМОВЛЕНОСТЕЙ є слова прокурора в суді: «Зміна запобіжного заходу? На розгляд суду…»), докорінно змінює своє ж рішення — це хіба не дискредитація усієї судової системи, від якої очікують СПРАВЕДЛИВОСТІ, а не підлаштування під певну політичну ситуацію? Що цікаво, відповіді на ці риторичні запитання усі прекрасно знають. Але ВДАЮТЬ, що ні…