Нещодавне ДТП на Львівщині за участі місцевого олігарха Петра Димінського вкотре нагадало: дорожньо-транспортні пригоди в Україні, скоєні високопоставленими чи просто багатими особами, мають одну характерну рису – про статтю 286 Кримінального кодексу в їх контексті забувають, передає Корупція.Інфо.
Відповідно до статті Кримінального кодексу України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами», особа, дії якої спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження може бути покарана позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Ті ж дії, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Важливим нюансом у цій «букві закону» є те, що у разі повного відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілому суд може призначити мінімальне покарання або взагалі може звільнити від кримінальної відповідальності винуватця. Як показує досвід, цей момент максимально ефективно використовують водії в яких «життя вдалося». Хоча іноді навіть юридичними тонкощами не переймаються, пам’ятаючи, що вітчизняна Феміда по відношенню до деяких громадян надто сліпа. За весь час існування країни жоден народний депутат, високопосадовець чи хтось із нуворишів до в’язниці за скоєну трагедію на дорозі не пішов. Перелік же автомобілістів, які мали б гріти нари від трьох до десяти років, більш ніж великий.
Мерські наїзди
Найрезонанснішими ДТП стали аварії за участю двох поважних громадян, які мали стосунок до управління столицею. В листопаді 2009 року на виїзді з села Чапаївка (Київська область) позашляховик Mitsubishi Pajero збив будівельника, який переходив дорогу. Удар був такої сили, що потерпілого відкинуло більш як на десять метрів. За словами очевидців, пішохід пересувався «зеброю». За кермом «японця» перебував колишній мер Києва, а на той час народний депутат Олександр Омельченко, за словами якого автомобіль їхав зі швидкістю 70 кілометрів на годину, хоча там дозволено рухатися і всі 80 км/год, а пішохід перетинав дорогу у невстановленому місці, приблизно за сорок метрів від переходу. Потім з’явився свідок, який стверджував, що Омельченко каже правду. За словами начальника столичного управління ДАІ, нардеп знаходився на місці ДТП до завершення оформлення відповідних документів, пройшов медичну експертизу, яка засвідчила, що Омельченко був тверезим. Те саме про швидкість і стан Сан Санича згодом сказав і тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко і трохи більше як через півроку слідчі київської міліції заявили, що не знайшли в діях Омельченка складу злочину. Справу було закрито.
Леонід Черновецький став учасником ДТП в 2003 році, коли міським головою Києва ще побувати не встиг, а працював у Верховній Раді рядовим членом фракції «Наша Україна». Також на Київщині колоритний і епатажний політик збив чоловіка, який начебто був сильно п’яним і переходив дорогу у невстановленому місці. Черновецький потім собі дозволяв жартувати з цього приводу на телевізійних ток-шоу, а в довкола політичній тусовці з’явилась легенда, що для Леоніда Михайловича наслідком ДТП стала патологічна боязнь їздити за кермом.
Хто платить, той замовляє музику
В грудні 2012 року на трасі Київ-Обухів на пішохідному переході збив на смерть тридцятирічну жінку композитор і продюсер Костянтин Меладзе. Водій «Лексуса» не відмовлявся, що винуватий, але у справі проходив в якості свідка. Експертизи тривали кілька місяців. За цей час творець ВІАгри знайшов спільну мову з родичами загиблої, які заявили, що претензій до нього не мають. Композитор також пообіцяв матеріально утримувати двох дітей вбитої ним жінки до досягнення ними повноліття. Справу закрили через півроку після ДТП, позаяк слідчі не знайшли в діях Меладзе складу злочину.
Мажорний акорд
На сюжет з театру абсурду подібна історія з ДТП винуватцем якої став син колишньої дружини Дмитра Фірташа Сергій Калиновський. В травні 2007 юний господар життя на величезній швидкості протаранив своїм кабріолетом BMW припарковані в центрі Києва «Жигулі». В машині радянського автопрому перебував прапорщик внутрішніх військ, який загинув на місці. З німецької машини від удару крім Калиновського вилетіла його подруга. Охоронці забрали свого роботодавця до лікарні, дівчину лишили помирати на асфальті. Потім Калиновського лікували від якихось смертельних ран і не менш смертельних хвороб, зрештою вбивця зник з поля зору правоохоронців і за різною інформацією матеріалізувався чи то в Росії, чи в Ізраїлі. Аж через вісім років Калиновського затримали… в Києві. За словами радника міністра МВС Антона Геращенка міліціонери «запакували» мажора за те що він їхав по зустрічній смузі на Porsche Cayenne. Патрульні мали підозру, що Калиновський перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, але проходити тест на драгері затриманий відмовився. Суд, засідання якого неодноразово переносили, триває досі, де знаходиться сам Калиновський достеменно невідомо.
В вересні 2008 року біля залізничного вокзалу в Сімферополі син депутата місцевої міськради Віталій Файнгольд розігнав свій Bentley Continental до 170-ти кілометрів і вбив мотоциклістку. Через рік Файнгольда визнали винним в порушенні правил дорожнього руху і засудили до трьох років позбавлення волі, звільнивши його від покарання з випробувальним терміном у два роки. Згодом Файнгольда звільнили від кримінальної відповідальності на підставі закону «Про амністію 2011 року».
У вересні 2015 року Cadillac керівника і лікаря престижної клініки естетичної косметології «Альтера» Ірини Скляренко переїхав мотоцикл музиканта і волонтера Сергія Ларкіна. Терапевт послала на всім відому адресу Гіпократа з його клятвою, її місцеперебування невідоме, адвокати радять їй повернутися, бо резонанс справи вже стих і можна сподіватися на виправдальний вирок.
Провінційні реалії
Буває все ж, що і мажори сідають. Для того, щоб отримати п’ять років тюрми, треба вкрасти з чужого помешкання щось відносно цінне або вбити трьох людей, як це зробив син колишнього районного прокурора в Дніпропетровській області Дмитро Рудь. В жовтні 2010 року на пішохідному переході він розкидав своїм позашляховиком Toyota трьох місцевих мешканок, втік і написав заяву про викрадення машини. Після затримання правоохоронцями був відпущений під заставу, але через рік таки засуджений до шести років позбавлення волі. При цьому суд пояснив, що м’якість покарання обумовлена тим, що Рудь розкаявся і компенсував збитки. Був би тато чинним прокурором справа до суду навряд чи дійшла.
Майже ідентичні ДТП сталися в Миколаєві в 2010-11 роках. 17-річну Настю Альохіну смертельно травмував Антон Раєв на Mersedes, 20-річну Юлію Каланчову на автомобілі такої ж моделі вбив Олексій Казимиров. Обидва водії – діти заможних батьків, першого засудили до чотирьох років в’язниці, другого до шести. Раєв і Казимиров дивним чином за грати не потрапили і зараз їх без особливих успіхів розшукує міліція.
Голову Торезького районного суду Олександра Пушнова, винного в смерті студентки Аліни Ліхтанської, ніхто не розшукує, бо в 2011 році прокуратура Донецької області визнала його не винуватим. Фабула цієї ДТП класична – дівчина йде пішохідним переходом, суддівський Subaru на великій швидкості збиває її, Пушнов виходить з автомобіля, дивиться на те, що сталося і їде далі, не чекаючи міліцію чи «швидку». Слідство спочатку розробляло версію, що за кермом був зовсім не суддя, а його знайомий, на твердження свідків про те, що суддя був п’яний, спочатку не зважали, а потім рекомендували «думати, що говорите». Батько загиблої констатував: «Три автотехнічні експертизи, проведені в Донецьку, зробили висновок, що моя дочка сама кинулась під колеса».
***
Наведений перелік ДТП не надихає оптимізмом, але дає можливість задуматися, що така нескладна юридична норма з відповідною процедурою як «суд Лінча», була придумана далеко недурними людьми.