Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, вважає, що окупанти збираються битися за Маріуполь та Маріупольський район, бо укріплюються навіть там, де не укріплювалися ЗСУ свого часу
Про це він розповів в етері Еспресо.
“Корпус, який був призначений для умовного захисту Маріуполя, ще влітку минулого року становив десь півтори тисячі окупантів, а на сьогодні їх 5-7 тисяч, які будуть залишатися для оборони міста. Загалом на території Маріуполя і Маріупольського району сконцентровано приблизно 25-30 тисяч поки що живої сили ворога. Серед цього складу є і мобілізовані, і російські підрозділи, що відведені з лінії фронту, і “ДНРівці” та “ЛНРівці”. Одночасно вони достатньо потужно укріплюються, риють окопи та встановлюють “зуби дракона”, – розказав радник міського голови Маріуполя.
Петро Андрющенко додав, що інтенсивність встановлення цих бетонних споруд така, що росіяни збираються відкривати ще один бетонний завод посеред міста.
“Окупанти укріплюються. Вони дійсно збираються битися за Маріуполь та Маріупольський район. Тому, цілком можливо, що нас чекає битва за Маріуполь не менш запекла, а ніж була до окупації. Це сумно, навіть не через те, що місто буде дознищено, а ще й те, що зараз всі підвали у місті закриті. Тобто ми розуміємо, на яку небезпеку росіяни знову наражають наших людей. Будемо сподіватися, що фронт врешті решт здригнеться при нашому контрнаступі й окупанти втечуть. Але на сьогодні вони точно не збираються тікати, бо укріплюються навіть там, де не укріплювалися ЗСУ свого часу. Наприклад, укріплюються з узбережжя по всіляких пересічних дорогах з Бердянська, також в районі Розівки на межі Запорізької та Донецької областей – це все говорить, що противник готується до оборони”, – підсумував Андрющенко.
Контроперація, до якої українські сили будуть готові у травні, може чимось нагадувати бліцкриг зі звільнення Харківської області. Поки росіяни оговтаються і перегрупуються для відсічі, ЗСУ вже зможуть сформувати фронт від Вугледара через Волноваху на Маріуполь. Про це «Главкому» розповів воєнний експерт Олег Жданов.
Контроперація може бути такою: прорив оборони противника з миттєвим просуванням в її глибину з обходом основних осередків спротиву для якомога найбільшого звільнення територій.
«Темпи цієї операції можуть бути нижчими за харківську, але суть буде саме такою, – впевнений експерт. – Для нас головне – дійти до азовського узбережжя. Далі другим ешелоном починаємо розширювати прорив і вводити туди основні сили – це, скоріш за все, призведе до обвалу оборони російських військ. Поки вони оговтаються і перегрупуються для відсічі, ми вже зможемо сформувати фронт від Вугледара через Волноваху на Маріуполь».
Керівник безпекових програм центру «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук не виключає, що напрямок атаки може бути навіть не визначений чітко географічно. Наприклад, воєнне керівництво вирішить нанести допоміжний удар, аби дезорієнтувати противника, який змушений буде розпорошувати сили. Причому по ходу, залежно від ситуації, акцент може бути зміщений з основного напрямку атаки на «фальшивий».
Аби спланувати контрнаступ, командувач оцінює три основних фактори – сили противника, свої сили і фізико-географічні умови. Березень є найгіршим часом для проведення наступальних дій. Аби така ж доля не спіткала українську військову техніку, треба дочекатися мінімум Паски – середини квітня-початку травня, коли почнуть підсихати ґрунти.