Після інциденту з паркуванням у Львові, Ольга Фреймут написала величезний пост у своєму блозі. Ведуча закликала людей не шукати бруд в ії вчинках.
Нагадаємо, Ольга Фреймут припаркувалася на тротуарі, щоб купити їжу у фастфуді. Це не пройшло повз уваги пильних львів'ян.
Приводимо повний текст допису:
"Не шукайте в мені бруду, я чиста. Маєте докази зворотного – кидайте в мене них, а не камені.
Я собі дуже подобаюся. Ще кілька років тому у мене були претензії до своїх манер, зовнішності, перегуків подвійних стандартів у свідомості. Але довго працювала над тим, щоб душа гармоніювала з тілом – і тепер претензій не маю.
Точно знаю, що буду гарною бабусею: кутики вуст угору, приємна мережка зморшок над вилицями і теплий погляд, навіть коли студено. Бо я люблю життя і людей. З контрастністю вчинків. Але у декого – очевидні дефекти. От бородавки – вже давно не проблема. Чи криві зуби. Недосконалості тіла довіряємо лікарю. А душу слабеньку кидаємо напризволяще. Хай собі хворіє – видужає. Вона ж невидима. Може, її і нема… На УЗД підлість не ведуть. …А я роздумувала нині над цим зранку, навіть схилену над гранолою Злату спитала: чому деякі люди ще за життя стають чортами?
"Ми з дідом Миколою"
…Вчора на татів день народження до Львова приїхав дід Микола. Йому 83. Для нього та подорож до Лямбурга – як мені до Каліфорнії. Готувався до поїздки ґрунтовно та схвильовано. Бабуся склала маленьку валізу, випрасувала сорочку. Букет гладіолусів з городу вломила. Навіть на мобільний подзвонила, чи добре дістався дефіляди? Дід сказав, що так. Але про те, що йому крає серце, промовчав.
…Тато, такий рідний, але вже не такий дужий, як за мого дитинства, сидів на видному місці на чолі столу. Всміхався, але я бачила, що йому болить. І я знала, що душа. І я знала, що за мене. Мама з татом солідарна. Її блакитні очі пересолені слізьми. Любить мене сильно. Моїм найріднішим було гірко, бо Злата замість тосту за іменинника запитала, начитавшись коментарів і інтернеті:
– Мамо, а чого тебе хочуть розстріляти? І ще називають бидлом. А тут каже хтось, що тебе треба головою об асфальт! Але чому?!
– Бо я провела вас на квест через дорогу. Машину залишила на кілька хвилин. – А хіба не можна було?
– Можна, ти ж знаєш, Злато, що я не порушую.
"Ми усією родиною разом під час свято, яке потрапило під каток людинок".
Ми усією родиною разом під час свято, яке потрапило під каток людинок У мене і справді жодного штрафу. "Зануда-водійка" – так друзі завжди коментують мій правильний стиль керування.
…У ДАІ МВС України є свій головний інспектор. Інна Котул прокоментувала фото моєї вимушеної зупинки. "Згідно з Правилами дорожнього руху, в зоні дії знаку 3.35 "Стоянка заборонена" можна здійснювати лише зупинку (припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Якщо автомобіль справді стояв на даному місці до 5 хвилин за вказаних у ПДР умов (термін "зупинка"), то, відповідно, порушення не було…"
Не було і діалогів з випадковими людьми на вулиці. Помічаю їхні роздивляння і мовчу. Я знаю, що мене постійно фотографують навіть коли купую дитині морозиво у парку, навіть коли сміття виношу. Так, я іноді виношу сміття, а ще пчихаю, забуваю підлити вазони, зойкаю, коли пальці дверима прищемляю. Я ж Людина. І вже точно не людинка.
"Злата знає – я ніколи не порушую за кермом"
У мене на високоморальність людей є тест. Людина з претензією на одну прописку з Богом по смерті завжди однакова: і коли бідна, і коли багата, і в розмові з президентом, і з вуйком-маршрутником. Я однакова. Можете перевірити.
А ще поперек горла декому виліз мій пакунок з МакДоналдз… От пишу цього листа вам, а одним оком дивлюся у вікно бабусиної кухні у Новому Роздолі. З під'їзду виходить цьоця Леся, вбрана так, як і десять років тому. А вона, до речі, педіатр. Ще мені ангіни гасила… Так, я багато працюю і заробляю собі на здорову їжу. Але навіть серед моїх родичів є ті, хто полюбляє фаст-фуд.
Ми з командою "Інспектора" нагородили ресторан швидкого харчування у Кривому Розі. Бо люди їдять там. Бо дітям їхнім там добре – дають безкоштовну кульку і дитячу кімнату задурно.
Злата знає – я ніколи не порушую за кермом … Якби заголовки вчорашньої преси звучали, наприклад: "ФРЕЙМУТ ВМЕРЛА"? Всі б кинулися виставляти в соцмережах мій портрет з чорною стрічкою, писати про те, яка я була гарна жінка, строгий інспектор, любляча мати. І як прикро, що смерть забирає найкращих. Мамі з татом видали б мій посмертний орден за сміливість у боротьбі з чимось. Всі б злетілися на мій похорон, щоб подивитися, чи чисте в мене трунло і чи пасує вінок до блідого лиця… Розумію людей: розчарувала, не вмерла, а зайняла собою заголовки газет з таким дріб'язком. Тому й реакція відповідна. Недостатньо адреналіну.
Я прошу всіх, на кого маю вплив (а я його таки маю, бо вчорашня реакція на моє паркування довела: я дуже популярна), люди, давайте берегти мир по краплинах. Він у нас закінчується. На нього дефіцит. Не шукайте в мені бруду, я чиста. А якщо ви так не думаєте, то киньте в мене компромат. Відео, аудіо, фото, але не камінь".