Херсонська область, особливо правобережжя – це відкритий простір, степ. І в таких умовах здійснювати масштабний стрімкий контрнаступ можна лише в тому випадку, коли повністю сформовано відповідні умови. Формування таких умов – це ціла низка заходів. Чим складніша місцевість, тим цих заходів більше. Таку думку висловив військовий експерт Олександр Коваленко
Зокрема, їх можна розділити на дві категорії: знищення системи управління супротивника та знищення системи забезпечення супротивника. Це необхідно для того, щоб система управління та забезпечення передових підрозділів супротивника працювала неефективно. У Херсоні ми сьогодні можемо спостерігати не швидку спецоперацію звільнення територій, а послідовну.
Експерт відповів на запитання, як вийшло, що Херсон та частина Запорізької області, включаючи Запорізьку АЕС, на самому початку війни виявилися захопленими російськими військами?
За інформацією з офіційних джерел, відомо, що була зрада з боку однієї з посадових осіб українських спецслужб, яка фактично була агентом російських окупантів. Наразі ведеться розгляд. Якби не було факту зради з боку посадової особи, про який незабаром будуть говорити досить часто в ЗМІ, саме собою утримання було дуже складним – на той момент у російської армії був ще свіжий і досить масштабний потенціал для того, щоб чинити вогневий тиск. Зараз він практично вичерпав себе – не до кінця, звичайно, але з логістики у них виникають проблеми.
Крім того, Херсонщина – це степ, і тому війська, які тримали оборону, були як на долоні та обстрілювалися супротивником у режимі вогневого валу, потужно та інтенсивно. Коли розпочався наступ противника, Збройні сили України наскільки могли гальмували наступальний потенціал російської армії, по суті розтягуючи сили ворога, і тримали ті території, які можна було втримати, з мінімальними втратами.
Цю війну з перших днів називають війною на виснаження потенціалу російської армії.
У перші дні російського вторгнення дві армії не варто було б порівнювати за запасами техніки, боєприпасів, авіації тощо. На момент початку війни російська армія мала більше ресурсів, тому було важливо максимально утруднити логістику забезпечення противника, робити це з максимальним ефектом і мінімальними втратами.
По суті ми зараз бачимо, особливо на півдні, що російські війська не можуть далі просуватися, вони крок за кроком продовжують видихатися, у них виникають проблеми з технікою, з особовим складом, з артилерією, з боєприпасами. Згодом поступово розпочнеться витіснення противника не лише з правобережної частини Херсонщини, а й з лівого берега та контрнаступ на запорізькому плацдармі. Звичайно, це зайняло багато часу, але було заощаджено набагато більше ресурсів, які знадобилися для контрнаступу на півночі, звільнення Чернігівської, Сумської та Київської областей.
Однак саме російська армія не була готова до такого опору, тому що в Росії зараз проблема складається з нормальною адекватною аналітикою, яка відсутня геть-чисто. Військова аналітика там стала себе виживати приблизно з 2014 року, можливо, навіть трохи раніше. Аналітика – це адекватний аналіз та адекватний підхід до оцінки можливості противника, потенційного ворога з урахуванням цілої низки позицій. Почнемо з того, що в Росії практично кожна силова структура має свої аналітичні відділи, які аналізують ситуацію, і практично всі вони зараз перетворилися не так на аналітиків, як на пропагандистів. Вони стали заручниками своєї власної пропаганди.