Щодо запровадження санкцій проти Тупицького, то хотів би відзначити деякі цікаві моменти, пише політолог, автор понад 30 наукових робіт з політології Петро Олещук на своїй сторінці у фейсбук.
Наприклад, в опублікованому тексті він сам позначений як “колишній голова Конституційного Суду” (the former Chairman of the Constitutional Court of Ukraine). Таким чином, відсторонення Тупицького у Штатах визнане як легітимне.
Звісно, санкційний лист США – це не судовий вирок, і це не обов’язковий документ для українських органів влади, але мені дуже цікаво подвитися на групу підтримки Тупицького з числа поважних політиків та громадських діячів, которі розказували нам про неправовий характер його відсторонення з займаної посади.
Вони, звісно, збережуть свою позицію, будуть її повторювати і надалі у незмінному вигляді, і жоден Держдеп на них не вплине? Вони ж суто за правду виступали?
Але щось мені підказує, що таких буде не багато, і миттєво довкола призначенця Януковича утвориться “мертва зона”, і ніхто про нього публічно не згадуватиме. Навіщо кому потрібні проблеми?
Фактично, єдиний шлях, який зараз залишається для Тупицького – відмова від спроб опору, і оскільки він – звичайний корупціонер, а не “борець за правду”, то він, швидше за все, так і зробить. Питання в іншому. Що це було і навіщо?
Думаю, ми спостерігаємо початок реальної і жорсткої судової реформи. Адже зараз усім стає зрозуміло, що після стількох років імітацій у нас банально немає часу. Ні в кого немає часу. Будь-які реформаторські зусилля не мають сенсу, поки в системі міцно сидять люди масштабу Тупицького, які постійно турбуються про інтереси своєї корумпованої корпорації.
Їх можна довго і нудно “виколупувати” з системи, а вони до неї будуть повертатися, озброєні черговими судовими рішеннями від таких самих “великих діячів судівської системи”. Але санкції можуть бути певним аргументом і для таких людей. Зокрема, міжнародні санкції. Яке задоволення у вкрадених мільйонах, якщо їх не можна витратити на щось путнє за межами України? Буде дуже цікаво подивитися за тим як буде ворушитися український суддівський мурашник тепер. Звісно, це жодним чином не перемога. Але це уже щось реальне, щось дуже цікаве та вагоме.
Однак на питання: чому для них немає вироків в Україні?
Уряд США ввів санкції проти ексзаступника голови Адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова. А також під санкції США потрапив колишній голова КСУ Тупицький. Його причетність до хабарництва для американців доведений факт. А до української правоохоронної та судової системи? На жаль не факт, – а своїй сторінці у фейсбук відповів Народний депутат Верховної Ради IX скликання, Ярослав Юрчишин.
Символічно, що накладання санкцій на тих, хто сприяв розростанню корупції в Україні, припало на міжнародний день боротьби з цією раковою пухлиною нашої держави. Санкції для Тупицького та Портнова — це немов подарунок Україні від США. І до Різдва, і до сьогоднішнього дня антикорупційної діяльності.
Стосовно Тупицького — я особистий намагався допомогти нашим правоохоронцям. Подав заяву про злочин до ДБР та прокуратури ще 29 жовтня 2020 року. Але чомусь усі наші відомства, включно, з генпрокуратурою, не бачили очевидних речей. І от тільки зараз саме штати вносять Тупицького до санкційного списку з приміткою «серйозні корупційні дії, у тому числі за отримання грошового хабара під час служби в українській судовій системі».
Стосовно Портнова — запасаємося попкорном та дивимося, як палатиме на Їхньому, у Шарія, ОПЗЖ та іншої пропутінінської шобли. Чекайте волання про «внєшнєє управлєніє», боротьбу з незручними для Зеленського «професіоналами» тощо. Як то кажуть, наша пісня гарна й нова.
Але дивує, ні не дивує, а злить, в цій ситуації от що. Чому проти українських чортів бореться США? Коли буде ліквідований наближений до Портнова ОАСК? Чому Тупицького намагаються відсторонити в неконституційний спосіб, а не садять у законний? Коли Медведчук сяде туди, де через нього вмирав Стус? Питань усе ще багато.