"Надія загуляла у клубі "27". Помада в тон, і свій телефон всім дала – ну майже всім", – співав Вакарчук.
Цього разу наша Надія, знаменита на всю країну льотчиця Савченко, загуляла аж у Москву. В той самий "руській мір", з якого її витягали зусиллями решти "міру", чи то пак цивілізованого світу. Ескапада під назвою "злітати на суд до Клиха і Карпюка", яка мала місце 26 жовтня, щедро обговорюватиметься та обрастатиме конспірологічними теоріями найближчими днями, а, може, навіть й тижнями, повідомляє Корупція.Інфо
Однак мова не про це. Мова про іншу жінку, котра слідкує за розвитком подій довкола Савченко з більшою увагою, аніж будь хто. Юлія Володимирівна Тимошенко, мабуть, вкотре пригадала Мольєра, перефразувавши його безсмертне "за яким бісом понесло мене на ці галери?!". Але тепер вже нічого не вдієш. Як раб до галер, прикута елегантна ЮВТ до розхристано-неформатної Надії Савченко. Втеча від такої ситуації можлива, хоча й ризикована. На що ж зважиться Тимошенко?
Думай, Юліє, думай
Те, наскільки жалкує (або ні) Юлія Тимошенко про включення до партійного списку Надії Савченко, залежить виключно від здатності Юлії Володимирівни конвертувати цю ситуацію у вигідні для себе речі. Безумовно, Тимошенко не мала жодного поняття про те, якого кота в мішку вона тулить на першу позицію свого списку. Гадаю, як людина Тимошенко мала б бути шокована від перших же хвилин зустрічі з Савченко, коли та, дивлячись на Тимошенко своїм фірмовим поглядом з-під лоба, не взяла її привітальний букет. Повторюю: як людина Юлія Володимирівна була шокована ще до того, як Надія відкрила свій – нині знаменитий на всю країну – рот. Але як політик ЮВТ мусила дуже швидко приймати рішення.
Коли "одкровення", думки, оцінки, плани та настанови полізли з Надії Савченко як із рогу достатку, у Юлії Тимошенко були три альтернативи: 1. Підтримати. 2. Засудити. 3. Проігнорувати. Обрати між ними було завданням доволі складним, що навіть попахувало цугцвангом. Бо підтримати маячню Надійки на кшталт спільних перемовин Марини Порошенко та Оксани Марченко означало угробити рейтинг партії і свій власний, а він у Тимошенко якраз почав зростати.
Засудити Савченко теж небезпечно. По-перше, тому, що "Куля" – елемент цілковито некерований. І доволі агресивний. Що вона наговорить про Юлію Володимирівну пресі – передбачити неможливо. По-друге, публічне засудження (плюс, можливо, виключення з фракції) означатиме те, що Тимошенко – як вовк Акела з казки про Мауглі – вкорте "промахнулася" із "селекцією" кадрів. І що обирати потрібних людей ЮВТ патологічно не здатна, бо люди ці опиняються якщо не "тушками", то особами з лабільною психікою.
Третій варіант – зробити вигляд, що Савченко не існує, дистанціюватися від неї на максимальну відстань – є по-своєму непоганим, але він включає ризики перших двох варіантів. Тут можна і наразитися на гнів Савченко, і зазнати іміджевих втрат. Крім того, не можна ж мовчати вічно. Рано чи пізно Тимошенко доведеться сказати бодай щось.
Мабуть, коли лідерка "Батьківщини" думає про невідворотність цього моменту, вона проклинає і себе, і Савченко, і той гарячий вересневий день 2014 року, коли з проголошення свого списку її партія влаштувала ціле шоу, і коли депутатство Савченко видавалося таким нестандартним, таким висококонкурентним кроком, який вкотре засвідчив, що Юля здатна легко "зробити" усіх.
Всіх тих, хто насичував свої списки комбатантами, журналістами, громадськими діячами (битими й небитими), але не додумався до такого очевидного рішення – додати до переліку достойників ще й когось з політв’язнів Кремля. Наприклад, жінку, льотчицю, носія не тільки романтичної професії, але й знакового імені "Надія".
Однак те, що зроблено, вже зроблено. Назад цю "платівку" не прокрутиш. Залишається шукати вихід з нинішньої ситуації. І тут також два шляхи – вийти зі скандалу під назвою "Савченко" із найменшими втратами або навіть примножити свій рейтинг та укріпити позиції. Але як це зробити?
Дві феміни й одна гра
Даруємо Юлії Володимирівні безкоштовну ідею номер один: оскільки в недалекому минулому сестри Савченко полюбляли апелювати до Віктора Медведчука, розмежування з Надією дасть можливість Тимошенко раз і назавжди (чи, принаймні, надовго) відкараскатися від цього одіозного персонажу. І тим самим покінчити із закидами щодо власних компрометуючих зв’язків із Росією, з Медведчуком, Путіним і рештою негативних суб’єктів.
Безкоштовна ідея номер два має на увазі протилежно направлений спосіб дій: варто перечекати складні часи та й подивитися, а чи не набуде ідея перемовин з сепаратистами благословення зі сторони держави? Тоді Надію Савченко можна бути знову підняти на знамена і йти в бій разом з цією затятою лобісткою загального прощення. Остання зустріч "нормандської четвірки" у Берліні засвідчила: наші західні партнери наполягатимуть і далі на виконанні Україною 11 пункту "Мінська-2", тобто на виборах в ОРДЛО. А там, можливо, дійде й до амністії бойовикам та більш тісної з ними співпраці. Отут-то й знадобиться Савченко. Можливо. Це – як версія.
Є також і третій варіант: продовжувати відправляти Надю-"Кулю" у глибокий ігнор, але тримати руку на пульсі. Свій особистий рейтинг довіри (а колись він у Савченко був вищим, ніж у Тимошенко) Надія власноруч знищила, тож електоральної загрози для ЮВТ вона не становить, але треба дослідити, як впливають Надійчині словесні (і не тільки) екзерсиси на рівень популярності всієї партії. Бо існує ймовірність того, що Савченко потягне на дно й "Батьківщину", потопивши цю партію разом з президентськими амбіціями Юлії Володимирівни.
В крайньому разі, можна робити вигляд, що Савченко – не зовсім член команди Тимошенко. (Фактично так воно і є, бо у братство Юлії Володимирівни Надія так і не інтегрувалася, підтримуючи з колегами холодне відчуження). Тобто вона, звісно, є представником цієї фракції, але форс-мажор Надіного обрання робить її дещо чужим елементом на тлі зцементованої та єдиної команди. Таку думку варто впроваджувати, бо на сьогодні це – вочевидь, найкращий вихід з усіх можливих. Чекати, терпіти, вбравшись у білу тогу мудрості, а коли настане час "Ікс" – викинути баланс за борт. Плюс мимохідь наголошувати, що Надія – не цілком "наша людина", ми її не так обирали, як хотіли врятувати. Чого, врешті-решт, і домоглися. На свою голову.
Маленький, але приємний плюс
А тим часом є ще один бонус, який Савченко дає Тимошенко – можливість боляче пнути Порошенката його "порохоботів", якби між ділом підкресливши, що висловлювання Надії Савченко (й без того епатуючі) порошенківські паркетні політологи й експерти, а також журналісти, близькі до глави держави, безбожно перекручують на перебріхують. Впровадженням такої думки займається не особисто Юлія Володимирівна, але члени її команди. Такий modus operandi "Батьківщина" застосовувала влітку цього року.
Наведу кілька прикладів, – говорив тоді Сергій Соболєв. – Коли провокаторша одного з німецьких видань питає, чи Тимошенко така ж корупціонерка, як і вся інша ваша еліта, Савченко дає відповідь, що це неправда. Більш того, вона свідомо приймала рішення (вступити в партію – Прим. "24"), що їй пропонували й інші політичні сили, в тому числі і сила Порошенко, і сила Яценюка. Вона відмовилася і погодилася піти саме до Тимошенко. На це політологи кажуть: ось бачите, вона порівняла Тимошенко з рештою, мовляв, вона нічим не відрізняється від цієї так званої української політичної еліти.
Але якщо члени команди ЮВТ намагаються дезавуювати всі недолугості, якими начинена Савченко, то "закляті друзі" з табору БПП натомість "відриваються" на Надії по повній програмі. А принагідно й нагадують Юлії Володимирівні, що вона своє цінне "придбання" не контролює і не має над нього жодного впливу. Втім, є альтернативна точка зору, яка стверджує, що і "порохоботи", і "тимошенківці" спільними зусиллями "зливають" Надію Савченко: щоб не плуталася під ногами, не компрометувала і не обвалювала показники всенародної любові.
Таке бачення може мати право на існування, однак воно не стовідсотково вмотивоване сьогоднішнім станом речей. Бо якщо на початку літа Савченко дійсно могла скласти конкуренцію Тимошенко, то зараз про таке годі й говорити. Після всього сказаного Савченко вона не може розраховувати ані на президентські крісло (були такі амбіції відразу після звільнення!), ані на скільки-небудь серйозну самостійну політичну кар’єру. Хоча на фріків попит є завжди, зараз важко уявити політсилу, яка спокусилася би Надією Савченко.
Говоріть або мовчіть довіку
Що ж стосується виключення Надії з "Батьківщини", то воно, мабуть, іще не на часі. Пару місяців тому заступник голови фракції Андрій Кожем`якін сказав було, що на найближчій політраді партії заявам Савченко буде дана відповідна оцінка. Але це було сказано так м’яко і так лагідно (із наголосом на тому, що "Батьківщина" закликає всіх до напрацювання консолідованої позиції), що стало зрозуміло:Савченко наразі нічого не загрожує. Хіба що дуже підсолоджене, легеньке зауваження і заклик до стриманості. (До речі, чим закінчилося оте вікопомне засідання політради і чи було воно проведене взагалі, – невідомо. Історія про це, як то кажуть, мовчить).
Дивовижно, але на позиції Савченко у фракції суттєво не вплинув навіть її недавній вояж в "ЛДНР", яким радісно посмакували всі, крім, звісно, Тимошенко. Як великий актор, що тримає паузу до останнього, Юлія Володимирівна височіє скелею свого мовчання, об яку розбиваються хвилі загального невдоволення.
Щоправда, тепер, після Надійчиної "вилазки" до Москви, мовчати ЮВТ буде тяжче. Опоненти Тимошенко акцентують на тій "руці Кремля", котра мала б надати Савченко гарантії безпеки, без яких візит до Росії був би неможливий.
Якщо я або, припустимо, Георгій Логвинський прилетимо в Москву, то будемо заарештовані за свої позиції, слова та дії, – зазначив на своєму Фейсбуці Борислав Береза. – Ірині Геращенко заборонили в'їзд в РФ офіційно. Володимиру Ар'єву закритий в'їзд до Росії з 2008 року. І так майже з усіма членами української делегації в ПАРЄ. Але ми й не прагнемо летіти в Мордор. Навіщо давати їм можливість захопити нових заручників? Савченко теж не повинна була їхати в Москву. Кремль пускає українців тільки для своїх ігор. І якщо вас пустили, то будуть використовувати. У темну або в світлу, не має значення, але використовувати будуть.
Іншими словами, Юлії Володимирівні вже прямо вказують на наявність в її лавах чи то засланого козачка, чи то людини, яка в силу специфіки свого інтелекту несвідомо підіграє ворогу. Що відповість Тимошенко на подібного роду закиди? Спрогнозувати складно.
Можливо, для неї час перервати мовчання – попри всі непрості обставини поточного моменту – поки ще не настав.