Цинічність російських загарбників на війні з Україною продовжує прогресувати. Окупанти за останні кілька днів вже змогли викрасти кілька лікарів різного напрямку. Серед викрадених, є лікарі із Токмаку, адже саме в цьому тимчасово окупованому місці є лікарня, якою намагаються користуватися російські загарбники.
Про це 24 каналу розповів кореспондент із Запоріжжя. До того ж, він зазначив, що російські загарбники намагаються “комісуватись” від служби і поїхати додому через травми та поранення.
У токмацькій лікарні, окупанти, вдаючи із себе хворих, масово тиснуть на лікарів. Все зараз довідки про “непридатність проходження військової служби”, – зазначає журналіст із Запоріжжя.
Водночас, за словами місцевого кореспондента, на тих самих лікарів тиснуть місцеві окупанти, які погрожують медикам репресіями, якщо вони видаватимуть такі довідки.
Залякані медики шукають шляхи, аби звільнитись та виїхати на підконтрольну Україні територію, додає журналіст.
Крім того, контрактники з так званої Сахалінської бригади хочуть повернутися додому та ніколи знову не бути на війні. Знаючи про ці бажанян, командири побоюються, що особовий склад скористається будь-якою можливістю та втече. Через це путінським воякам з цієї 39 ОМСБр майже не дають відпусток.
За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, 39 мотострілецька Червонопрапорна бригада зазнала чималих втрат протягом бойових дій. Через погане забезпечення, вкрай неадекватне ставлення командування та постановку завдань, які неможливо виконати, окупанти досить швидко зрозуміли, що залишатися в Україні вони не хочуть.
До того ж, загарбники втратили й грошову мотивацію, адже до “Ваньок” нарешті дійшло, що навіть чималі за російськими мірками гроші жодним чином не знадобляться їм у пеклі.
І оскільки у міністерстві оборони Росії штучно створили такі умови, що розірвати контракт під час відрядження окупанти не можуть, аби повернутися з війни їм доводиться вигадувати різні варіанти легальної “втечі”.
Тож, відомо, що окупанти з сумнозвісної 39 бригади, після ретельного вивчення контрактного договору почали масово ставати опікунами хворих родичів.
Контрактники також вже масово звертаються до своїх матерів та просять за будь-які гроші організувати їм відповідні довідки.
Отримавши документи, загарбники з радістю біжуть до командування та кажуть, що мають терміново повернутися додому для догляду за бабусею чи дідусем, які “раптово захворіли”.
Поява достатньо великої кількості “опікунів” серед контрактників бригади стала вже настільки масовою, що не неї звернули увагу в російському генералітеті.
У міноборони ж країни-агресорки віддали наказ командувачам армій зробити все, аби відтік кадрів не став критичним на різних ділянках фронту.
Оскільки штабні офіцери Росії зацікавлені лише у тому, щоб зберегти свої посади та регулярно звітувати про успіхи, вони одразу почали протидію новій схемі. Звісно, полковники та генерали не почали мотивувати особовий склад, вони вирішили тиснути на родини військовослужбовців.
Водночас російські офіцери змогли швидко організували збори матерів та дружин контрактників у військових частинах, під час яких сипали пропагандою та погрозами. А всі речі штабістів були спрямовані на те, що “захисники батьківщини” мають виконувати свій обов’язок до останнього.
До всього, рідних воєнних злочинців наполегливо просили не сприяти ухилянню військовослужбовців від участі у війні, казали про наслідки таких дій та навіть натякали на можливе ув’язнення за допомогу “відкосити”. А вже тим дружинам та матерям, які вплинуть на вояк, обіцяли чималі “премії”.