Від позицій Сил оборони України до тимчасово окупованого Токмака залишилося всього 16 кілометрів. У російській окупаційній армії усвідомлюють, що цей плацдарм вони будуть втрачати. Втім, брати місто «в лоб» не варто – загарбників треба оточувати і виснажувати. Так само треба вчиняти і з Бахмутом – населеним пунктом, який є набагато більш цікавим і серйозним, аніж Токмак. Оточення угруповання ворога тут та взяття в полон кількох тисяч путінських солдатів призведе до потужного надлому окупанта. Йому буде дошкульно і боляче.
Таку думку висловив військовий експерт, полковник запасу Петро Черник.
«Якщо йти по прямій лінії, то від найближчої точки наших позицій до Токмака якихось 16 кілометрів. Артилерія вже може працювати по ньому. Насправді це стратегічне місто, тому що там сходяться серйозні вузлові транспортні потоки – і автомобільні, і залізничні. Звідси йде живлення до самого південного плацдарму. Чи будуть росіяни укріплювати Токмак? Будуть. Чи будуть за нього битися? Радше так, ніж ні. Хоча і «жест доброї волі» я також припускаю. Але найголовніше, що є в цій інформації для нас, – у противника є усвідомлення, що південний плацдарм вони будуть втрачати. Це головна відповідь. А коли, за яких обставин і чи буде битва за Токмак… Персонально я прихильник концепції, що не треба брати його в лоб. Треба оточувати і виснажувати той контингент, якщо він там залишиться. Ось що насправді буде правильно для нас», — розповів експерт.
На його думку, наразі більш важливо з погляду суто військової стратегії і тактики – звільнити Бахмут.
«Бахмут набагато цікавіший і серйозніший. Чому? Тому що це політичне питання. Причому політичне питання високого рівня. Путін оголосив, що він їхніх нагородив своїх недогероїв, вони звідти вийти не можуть. Вони будуть битися за Бахмут до останнього патрона. Отже, оточення Бахмута потягне за собою або знищення окупаційного контингенту, а там щонайменше 10 тисяч людей, або – найкраще – якби кілька тисяч росіян у Бахмуті здалися в полон. Це дійсно був би серйозний мотиваційний надлом для ворога і дуже серйозний удар по їхній пропаганді. Для них буде дуже важко пояснювати в медіапросторі, чому це сталося. Це буде дошкульно і боляче. Токмак – це цікаво і важливо. Але важливіше вийти на північне узбережжя Азовського моря, умовно – Молочний Лиман – і перерубати сухопутний коридор. Тобто умовно, з погляду здорового глузду і воєнної стратегії. Якщо обирати великий удар і великий рух у бік Азовського моря і в бік Токмака, то перший більш доцільний», — підкреслив полковник.
Він також сказав, що втрата Бахмута буде «дошкульною і болючою» для окупанта. Але ще однією «дошкульною і болючою» втратою ворога міг би бути Керченський міст. Та додав, чи може це статися до кінця поточного року.
«Дійсно, треба упідводнювати міст. Але є нюанс – його треба упідводнювати на кілька сотень метрів. Він має дуже велику протяжність – 18 кілометрів. Знищення однієї з секцій нічого не вирішує, тому що через певний час його відремонтують, і він знов робочий. Треба, щоб кілька сотень опор впали під воду і щоб вони не могли його відремонтувати, тобто треба брати міст під вогневий контроль. Це питання вирішується тільки далекобійними ракетами. ATACMS може з цим завданням упоратися. Умовно від Керчі до Гуляйполя 250 кілометрів. ATACMS має дальність 300 кілометрів. А також далекобійні ракети, котрі можуть бути у комплектації до F-16, зокрема AGM-158 JASSM. Є ще ракети Storm Shadow і Scalp, але їх самих по собі не багато виготовлено. Не йдеться про десяток ракетних ударів. Має бути кілька десятків ракетних ударів, і це має бути постійним явищем. Підходить баржа для ремонту мосту – знищено, підходить наступна – знищено. І так протриматися кілька місяців. Тільки тоді в Криму почнуться справжні проблеми», — наголосив Черник.
