1 лютого, у Києві відбулася зустріч президента України Володимира Зеленського з прем’єр-міністром Британії Борисом Джонсоном. За результатами переговорів Джонсон та Зеленський провели прес-конференцію. Які висновки можна зробити після цієї зустрічі?
Як відомо, Великобританія посилює партнерство з Україною у контексті власної глобальної стратегії. Лондон докладає зусиль, щоб стати важливим актором (значущий суб’єкт, який грає помітну роль у тому чи іншому процесі, у тих чи інших умовах – прим. ред.) у Європі за межами ЄС.
За словами директора Центру міжнародної безпеки Валерія Кравченка, британці на особистому прикладі переконалися у намірах росіян, які організували біологічну атаку у Солсбері, – передає видання “Коментарі”.
“Абсолютно органічно, що союзником британців стала Польща – третя сила в ЄС, яка послідовно бореться із домінуванням Західної Європи (Франції та Німеччини), при цьому має особливі стосунки із США. Майбутній альянс України – Великобританії – Польщі – відповідь на безальтернативність Нормандського формату діалогу. Ось тільки новий формат не для діалогу, а для спільної оборони насамперед”, – зазначає Валерій Кравченко.
Він звертає увагу, що поки що про альянс не оголосили офіційно, сторони розвивають двосторонні відносини.
“Британці готові вкладати в Україну економічно, оскільки бачать тут перспективу, навіть попри загрозу від Росії. Щодо підтримки ВМС України, меморандум про це був підписаний ще у жовтні 2020 р. Настав час реалізовувати задумане. Настрій Великобританії ми побачили у липні 2021 року з проходом “Дефендера” акваторією поблизу мису Фіолент”, – наголошує експерт.
Україна має реалізувати унікальний момент в історії, коли підтримку нашій державі засвідчили всі друзі – провідні демократії світу.
Головний меседж від Джонсона для українців насамперед: давайте менше панікувати, треба заспокоїтися
Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Решмедилова зазначає, що корективи в амбітні плани щодо домовленостей між Україною, Британією та Польщею про створення нового альянсу внесло несподіване повідомлення, що міністр закордонних справ Британії захворіла на ковід. І вона не прилетіла на підписання відповідних домовленостей. Для цього потрібні глави МЗС. Немає міністра, немає підписів – тимчасові труднощі.
“Але візит Джонсона все одно був дуже важливим. Цим він заспокоїв українське суспільство, схвильоване виїздом дипломатів – британських, американських, японських, австралійських”, – наголошує Олександра Решмеділова.
На її думку, загальний брифінг Зеленського та Джонсона – саме пошук якогось балансу: як заспокоїти і внутрішнього глядача (українців), і зовнішнього, який теж вирує і чекає з години на годину нападу РФ.
“Важливий момент – Джонсон спершу мав зателефонувати Путіну. Змінили послідовність. Він навіть змістив графік свого візиту до Японії. Тобто Україна скоригувала його плани. І пріоритетність вирішення певних питань видно, – вважає аналітик. – Слід зазначити, що останнім часом Київ буквально бомбардують візитами на найвищому рівні. Нещодавно були держсеки США, президент Азербайджану, американські екс-посли. Цього тижня очікуємо на вищих осіб Нідерландів та Туреччини. Інтенсивність контактів з Україною між главами держав – найвища за 30 років. Динаміка дуже висока. Аби вона була ще й ефективна”.
Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж наголошує, що Британія хотіла особливо акцентовано показати свою підтримку Україні щодо можливих сценаріїв наступальних операцій з боку Росії.
“Джонсон проводить багатосторонні контакти – з представниками США, Польщі та інших членів НАТО. І з Російською Федерацією. До речі, там вийшов зрив його телефонної розмови з Путіним. Джонсон хотів провести її до візиту до Києва, до зустрічі із Зеленським. Але в нього виникли особисті проблеми (на тлі звинувачень у порушенні ковідних норм), потім Росія перенесла цю розмову. У результаті Джонсон не зміг провести переговори з Путіним до зустрічі із Зеленським”, – зазначає Микола Маломуж.
Він вважає, що у плані стратегії – Джонсон хоче грати свою гру щодо підтримки України.
“Як і американці, які показують, що вони – миротворці, що у форматі всіх напруг і потенційних сценаріїв війни, вони виходять на модель якихось домовленостей, чинячи тиск на РФ. Проводять консультації та активні переговори з усіма союзниками, а також із Росією. До України ж більше доводять позиції, аніж узгоджують їх, аніж слухають наші моделі”, – вважає генерал.