Москва прагне спонсорувати та розвивати інші приватні військові компанії (ПВК), аби у майбутньому відмовитися від співпраці із вагнерівцями

Про це ідеться у звіті міноборони Великої Британії.

Зазначається, що РФ, як і раніше, вважає корисним використання найманців в Україні, оскільки їх втрати легше сприймаються російським суспільством. 

“Російське керівництво, ймовірно, вважає, що важкі втрати серед ПВК будуть більш прийнятними для російського суспільства, ніж звичайні військові втрати”, – зазначили військові.

За даними аналітиків, заміна ПВК, імовірно, відбудеться “на тлі гучної ворожнечі” між міноборони РФ та ПВК Вагнера.

“Російське військове керівництво, ймовірно, хоче замінити ПВК, щоб мати над нею більший контроль. Однак жодна інша відома російська приватна військова компанія наразі не наближається до розміру чи бойової сили Вагнера”, – зазначили у британській розвідці.

Однак вагнерівців у Кремлі досі вважають більш ефективними, аніж солдатів регулярної армії. Також співпраця із ними відрізняється меншою залежністю від рівня заробітної платні.

До слова, Колишній працівник СБУ та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки, військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак поділився з виданням Коментарі такою думкою:

“Відверті провали армії РФ на українських фронтах, а також перспектива швидкого контрнаступу ЗСУ змушують Кремль дедалі більше розмірковувати про перемир’я. З цією метою навіть був задіяний президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко, який під час оголошення свого послання білоруському народу намагався переконати свою аудиторію у необхідності якнайшвидшого укладання миру між двома сторонами, без попередніх умов та без подальшого переміщення своїх збройних сил”.

Іван Ступак акцентує, що основний посил Кремля, озвучений Лукашенком, був таким: ми всі зараз зупиняємося там, де знаходимося, фіксуємо за РФ усі окуповані території України – і жодного контрнаступу ЗСУ.

У відповідь на це явно контрпродуктивне, зазначає експерт, продовжується навчання наших військових, а також накопичення техніки, озброєння, палива та іншого спорядження для проведення контрнаступу.

“Дати, терміни, масштаби та напрямки залежать від багатьох факторів (у тому числі й погоди), тому залишимо це на відкуп нашому військовому командуванню, – каже Іван Ступак. – Щодо країни-агресора, то там військове та політичне керівництво перебуває у нервовому очікуванні українського контрнаступу. Намагаючись обчислити, а також розвідати дати, терміни, масштаби та напрямки. Ракетні обстріли, бомбові удари та нальоти іранських “Шахедів” продовжаться. Але тепер вони будуть націлені на місця скупчення нашої живої сили, техніки та складів для того, щоб зірвати український весняний контрнаступ. Чого, сподіваємось, противнику не вдасться”.

На думку доктора політичних наук, експерта Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігоря Петренка, рекордна кількість знищених росіян за березень – свідчення того, що Україна готується до контрнаступу.

“Схожа ситуація була торік, коли ми готувалися до визволення Харківщини та Херсонщини, – нагадує він. – Тоді впродовж кількох місяців методично “виносили” склади із ворожими боєприпасами, штаби, місця дислокації окупантів, колони, логістику. Зараз до цього додалося те, що РФ розбиває чоло об донбаські фортеці ЗСУ. Об ті ж Бахмут, Авдіївку, Вугледар і таке інше. Для росіян це вже сакральне місце. Згубне… Захопити Донбас вони намагаються просто тому, що Путіну так хочеться. Без будь-якої військової логіки. Тоді як українській армії утримання найпотужніших редутів у цих краях допомагає вирішувати і тактичні, і стратегічні завдання. Про що неодноразово говорили і президент Зеленський, і представники Міноборони. Ми й стримуємо противника, змушуючи його концентрувати війська лише у цих напрямах (сковуючи, не даючи розвивати наступ деінде), і знищуємо живу силу ворога у величезних кількостях”.