Ця історія легко підійшла б режисеру закрученого трилера, але Голлівуд тут ні до чого. Жах, від якого стигне кров у жилах, стався у нас, на Херсонщині. У курортному Генічеську повісилася 12-річна школярка. Її знайшли на дереві, на подвір’ї батьківської хати… Вчителі та друзі Карини шоковані: дівчинка мала позитивні характеристики, завжди була веселою. З якого б це дива їй вішатися?

Обставини трагедії вивчила поліція: сутичка з матір’ю — версія одразу відпала, бо, як з’ясувалося, серйозних скандалів у родині не було. Нещасне кохання — теж не варіант, адже в 12 протилежна стать ще не настільки вабить. Але знайшлася ниточка, яка дуже зацікавила слідство: як і більшість підлітків, Карина сиділа в інтернеті. Зайшовши в акаунт покійної «вКонтакте», правоохоронці оторопіли… Та вона ж була підписана на групу «50 днів до мого самогубства»… І, певно, якби трагедії не сталося, інформацію на сторінці хтось би з дорослих міг спри­йняти за «прикол»: ну пишуть діти усіляку нісеніт­ницю, то мова в них така своя. Якби ж то так…

Від звичайних пабліків групи смерті у соцмережах можна відрізнити за назвами, моторошними або ж завуальованими. Якщо не «50 днів до мого самогубства» то «Кити пливуть вгору», «Море китів», «Летючий кит» і т. п. До чого тут кит, запитаєте? Ось цитата дівчини, якої вже немає серед живих: «Тебе никогда не понять, каково это жить, будучи огромным, таким величественным. Киты никогда не станут думать о том, как они выглядят. Киты мудрее всех. Они прекрасны. Я видела, как летают киты. Это невероятно… Знаешь, от чего киты выбрасываются на берег? От отчаяния».

Написавши цей пост «вКонтакте», дитина видерлася на останній поверх висотки і зробила крок в нікуди. Аналіз переписки загиблої довів: дівчинка виконувала завдання. Але як це можливо — змусити людину добровільно піти з життя, вбити себе, лише тому, що хтось так хоче? Все до жаху просто: «обробляють» дітей далеко не їхні ровесники. Адмініструють подібні сторінки, як правило, дорослі люди. Групи, зде­більшого, російські, є закритими, а затягують до них затійливими цитатами на кшталт «Пространство Вселенной слишком забито. Мы чис­тим мир от биомусора» або «Если вы готовы отдать всю жизнь нам, то пишите в личные сообщения сообщества». У цей момент підліток і не здогадується про небезпеку, ним керує банальна цікавіть. Масла у вогонь підливає й фактор несприйняття в оточенні: у школі з дівчинки або хлопця глузуть (бідний одяг, повнуватість, посереднє навчання тощо), а батьки постійно сварять. І коли підлітку здається, що немає кому поплакатися, він йде туди, кому можна жалітися. От тільки заспокійливого ефекту не буде. З кожним разом учаснику групи, як мантру, писатимуть: вихід один — піти з цього нещасного життя, тебе нічого тут не тримає. При цьому потенційні жертви отримують завдання: спершу знайти вірш, цитату певного змісту і розмістити на своїй сторінці, завербувати побільше зна­йомих на акаунт, накреслити певні знаки у рідному місті чи селі й викласти фотозвіт про це тощо. З кожним днем завдання ускладнюються, аж до самогубства. Існують групи особливо завуа­льовані, абсолютно відкриті. Приміром, група «Феєчки». На перший погляд, ця сторінка «вКонтакте» — звичайна забавка: мальовані комікси з якимись казковими героями і коментарі під ними. Щоправда, в дописах можна прочитати — «добро пожаловать в Ад», а ще зустрічаються заклики адміна на кшталт:

«Рівно о 12-й ночі, тільки в квартирі всі мають спати, виходите на кухню, відкриваєте всі конфорки газової плити, вмикаєте світло і лягаєте спати. Це буде незабутній, довжелезний сон… Так народжується Феєчка! До зустрічі на балу Феєчок!».

Один мій знайомий священик про таких «лідерів» із соцмереж говорить просто: це агенти сатани, їхнє завдання — загубити якомога більше душ, особливо юних. У цих людей, як правило, в самих проблеми з психікою, а підлітки їх обожнюють! У свої 12—17 дитина почасти не здатна розрізнити «что такое хорошо, а что такое плохо», часто в таких співбесідниках вона бачить авторитет, якому неодмінно слід підкоритися. При цьому підлітку постійно втовк­мачують: про секретне спілкування нікому не можна говорити, особливо дорослим, інакше «дива» не станеться. Дорослі ж, буває, й не помічають, як змінилася дитина і що з їхнім чадом коїться щось недобре.

Ось що розповіла сімейний психолог у Херсоні Ірина Лук’яненко:

— Діти, які йдуть на суїцид, найчастіше позбавлені батьківської уваги та піклування, в 75% їхні батьки розлучені або мешкають окремо, нерідко неповнолітні живуть в інтернатах або в прийомних родинах. У підлітковому віці психіка людини особливо вразлива, тому дорослі мають цікавитися хобі та вподобаннями дитини. Бажано, хоч і не відкрито, але постійно контролювати сторінки і сайти у соцмережах, які відвідує ваш син чи донька. Це по-перше. По-друге, не забувайте: дитині потрібна не лише матеріальна турбота про неї, а й порозуміння. Викроїть годину-другу для неї, поспілкуйтеся на різні теми. Можна зачепити навіть питання життя і смерті, тільки так можна здогадатися, якими цінностями живе ваша кровинка. Можливо, їй терміново необхідна допомога! Не розмовляйте з підлітками жорстко, це дуже важливо. Грубість породжує грубість.

Трагедія в Генічеську сталася на початку канікул. Вони тривають і зараз, а це означає, що у підлітків маса вільного часу. І, не дай Боже, саме зараз на черговій сторінці у щось дуже сумнівне і невідворотнє вербується чиясь, а може, й ваша дитина. Зупинити негідників і врятувати життя може наша позиція. Не будьмо байдужими.