Норми Кримінального кодексу про відповідальність за незаконне збагачення суперечать положенням Конституції та створюють ризики політичної розправи.

Про це пише екс-заступник голови СБУ – колишній начальник Головного управління "К" Віктор Трепак, передає Корупція.Інфо

Він вважає, що положення чинної редакції статті 368-2 Кримінального кодексу, яка встановлює відповідальність за незаконне збагачення, суперечать конституційному принципу презумпції невинуватості та правовим принципам кримінальної відповідальності, що створює ризики порушення правоохоронними органами конституційних прав обвинувачених і ускладнює діяльність антикорупційних органів.

За словами Трепака, положення статті створюють правову ситуацію, коли всі державні чиновники потенційно винні у незаконному збагаченні, що дозволяє в будь-який момент пред'явити більшості з них юридичні претензії щодо законності придбаних активів.

"Перше "але" криється в незрозумілій логіці закону: чому слідчому, детективу чи прокурору треба доводити законність чиїхось активів, якщо суть злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, полягає у незаконному збагаченні? Адже, щоб притягти особу до відповідальності, стороні обвинувачення треба довести незаконність, а не законність її діяння. Зрештою, і кримінальний закон встановлює відповідальність саме за незаконне збагачення, а не за законне набуття активів", – підкреслює він.

Крім цього, норма статті ставить обвинувачених у положення, в якому їм доводиться відповідати за одне і те ж діяння двічі.

"По суті, відповідальність за незаконне збагачення є додатковою (фактично — повторною) відповідальністю за діяння, яке стало джерелом такого збагачення. Відповідно ж до статті 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому особа, образно кажучи, не може отримати по 10 років з конфіскацією і за незаконне збагачення, і за одержання хабара, в результаті якого відбулося таке збагачення", – пише Трепак.

На думку експерта, норми статті, у її нинішньому вигляді, створюють сприятливий ґрунт для зловживань з боку правоохоронних органів і владних структур, що вже зараз простежується в їхній практичній діяльності. Недоліки цього законодавства створюють передумови для розвалу справ про корупцію, а також для їх успішного оскарження їх вироків в ЄСПЛ.

"Застосування цієї статті, яка, фактично, ґрунтується на принципі презумпції винуватості, за відсутності незалежного суду та при заполітизованій правоохоронній системі містить у собі загрозу порушення конституційних прав і перетворення юридичного процесу в політико-особистісні акти розправи. За великим рахунком, законодавець створив правову фікцію (обманку), яка ускладнює діяльність антикорупційних органів і ефективну протидію корупції загалом", – резюмує він.

Трепак вказує, що стаття 368-2 КК України потребує негайного виправлення,зокрема – більш коректного визначення незаконного збагачення, як "незаконного набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі…".

Як відомо, за статтею "незаконне збагачення" Генпрокуратура почала провадження проти народного депутата Сергія Лещенка через купівлю ним квартири. За словами адвоката Лещенка Дмитра Лошакова, Генпрокуратура відмовляється передавати це провадження в НАБУ, хоча тільки антикорупційне бюро має право проводити розслідування за цією статтею.

Крім того, 18 листопада НАБУ повідомило про відкриття двох кримінальних проваджень за фактами незаконного збагачення народних депутатів на підставі аналізу відомостей, наведених у їхніх е-деклараціях.