Збройні сили України добиваються успіхів на війні з військами Росії. Вони зайняли позиції на схід біля річки Оскол і можуть завдати удару по дорозі Сватове-Кремінна, в результаті чого на окупантів чекають нові проблеми з логістикою. Москва буде стурбована просуванням української армії до Луганщини через спробу анексії регіону. Про це заявили в розвідці Міноборони Великобританії.

У зведенні розвідки Британії йдеться про те, що силам оборони України вдається добиватися прогресу в наступі, як на південному, так і на східному фронтах.

Зокрема, на північному сході у Харківській області ЗСУ зайняли значну частину території на схід від річки Оскол.

Українські сили подолали 20 км за річку в смугу російської “оборони” в бік логістичного вузла міста Сватове.

Внаслідок цього в зоні вогневого впливу армії України опинилася дорога Сватове-Кремінна. Удари по ній ще більше обмежать можливості логістики військ РФ на сході української держави.

“Досить імовірно, що Україна тепер може завдати удару по ключовій дорозі Сватове-Кремінна з більшості своїх артилерійських систем, що ще більше обмежить можливості Росії щодо поповнення своїх підрозділів на сході”, – зазначено в повідомленні.

Також підкреслюється, що Москва в політичному плані буде стурбована наближенням провідних сил ЗСУ до кордонів Луганщини, оскільки раніше Росія заявила про анексію цього регіону.

Втрата Лиману для Росії є величезним політичним та військовим провалом. Адже фактично Україна вперше звільнила місто, яке було анексовано та визнано Путіним “російським”. Генерали, що намагалися втримати населений пункт за рахунок купи “гарматного м’яса”, зазнали фіаско, розповіли в українській розвідці 24 каналу.

То ж після великого харківського “перегруповання” чергове “зайняття більше вигідних позицій” виглядає як системна проблема для всього російського війська і для колаборантів, які радісно співпрацювали з ворогом у сподіванні проїхатися соціальним ліфтом. Бо нема ніяких гарантій, що завтра “друга армія світу” не вирішить “передислокуватися” кудись за межі кордону.

Навіть попри те, що здача Лиману була очікуваною та невідворотньою, подібний політично-військовий ляпас призвів до початку розбірок всередині російського військового керівництва. Путін через Кадирова та Пригожина передав своє невдоволення генералами. Ті у свою чергу почали з’ясовувати стосунки з підлеглими. Ця ланцюгова реакція призвела до того, що офіцери-втікачі почали звинувачувати вояк, яким вдалося вижити, у дезертирстві.

Як це часто й буває, винними у здачі міста можуть зробити тих ординців, що змогли прорватися до своїх із повного оточення попри засідки ЗСУ, роботу української артилерії та всіх інших наявних засобів ураження. Генерали заради путінської “перемоги” закинули непідготовлених людей на забій, а тепер тих, хто вижив, обвинувачують у здачі техніки та самовольному відходу з позицій. Ймовірно, “чмобіків” можуть відправити під трибунал або ж просто позбавити всіх виплат для компенсації державі втраченої ними техніки.

Своєю чергою Кирило Данильченко-Військовий оглядач звертає увагу, що вдруге за місяць наша армія, що поступається супротивникові в авіації, бронетехніці та в числі стволів на кілометр лінії, обвалює у противника 80-100 км фронт. Проклятий Давидів Брід, котрий випив скільки крові – наш.

Вперше з Другої Світової біжать у паніці не сирійці, не лівійці, не іракці, не численні підготовлені совочком друзі, що за словами російських патріотів, не вміють у ППО та логістику.

А спадкоємці дідів переможців, що мали брову підняти – і Україна здалася б. Якы роками, захищали дисертації, як С-400 поставить НАТО на коліна і гіперзвукові ракети з “Сонцепьоками” не залишать каменя на камені від ворога.

Виколупані з ешелонованої оборони, що залишають уже десятки Т-62, бо нові танки забили, з убитими командирами полку. Класичний колапс, коли за добу ЗСУ проходять по 20-25 км.

Прямо зараз твориться історія.