Політологи вважають, що Німеччині вигідно, аби Україна перемогла у війні, водночас допомога країни не настільки потужна, як інших країн Заходу

В кінці липня 2022 року стало зрозуміло, що німецькі плани допомогти східноєвропейським союзникам озброювати Україну не просунулися далеко. Згідно з заявленою схемою, країни, такі як Польща, Словаччина і Чехія, повинні були передати Києву зброю радянських часів, яка була в арсеналах їхніх армій. Натомість Німеччина забезпечила б їх своїм більш сучасним обладнанням.

Але, попри місяці розмов, така передача німецької зброї не відбулася. І це не перший випадок, коли Берлін не виконує свої обов’язки щодо України. На початку весни Німеччина пообіцяла передати важке озброєння напряму Києву. Але станом на липень ці поставки були дуже скромні. Про це в статті для Foreign Affairs пише голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер.

Для політиків у Вашингтоні і Брюсселі ця закономірність стала головною темою в обговореннях про німецький уряд: він робить обіцянки, а до їх виконання підходить дуже неохоче. Така поведінка викликає особливе занепокоєння, оскільки Німеччина вже страждає від дефіциту довіри серед багатьох європейських создників через її тісні енергетичні відносини з Москвою, зокрема, через відмову зупинити проект будівництва «Північного потоку-2» аж до початку російського вторгнення в Україну. Замість того, щоб забезпечити стійку основу для європейських дій, німецький канцлер Олаф Шольц, здається, лише намагається наздогнати своїх більш рішучих колег.

Але так не повинно бути. Більше, ніж інші країни, Німеччина зацікавлена в забезпеченні України потужною допомогою, щоб війна якомога швидше закінчилася і на прийнятних для Києва умовах. Більше того, в часи невизначеності в ЄС, Німеччина займає хорошу позицію, щоб забезпечити критично важливе лідерство і не лише в питанні України, а й більш широких викликах для безпеки союзу. На додачу Німеччина зараз головує в G7. І це дає їй шанс залагодити розкол з глобальним півднем і відновити довіру до світового порядку на чолі з Заходом. Щоб скористатися цими можливостями, однак, німецькому уряду доведеться позбутися відрази до застосування військової сили, а також свого глибокого опору змінам. Якщо цього не зробити, в довготривалій перспективі це не лише підірве становище Німеччини в Європі, а й ослабить західний альянс в часи безпрецедентних глобальних викликів.

Водночас чому Німеччина виявилася уразливішою, ніж багато інших європейських країн? Німецький дипломат Ішингер пояснює, що в Європі немає іншої держави, для якої російське вторгнення в Україну принесло б аналогічні фундаментальні і широкомасштабні політичні зміни. Десятиліттями німецька зовнішня політика була заснована на принципах, таких як militärische Zurückhaltung (небажання застосовувати військову силу), засновані на пацифістських настроях в німецькому суспільстві після Другої світової війни. Тепер програма Шольца про «кінець ери» повинна перетворити Німеччину в опору європейської безпеки.

Водночас опитування, яке Мюнхенська конференція з безпеки провела перед зустріччю G7 у червні, виявило, що не лише німці розглядають російську війну проти України як «кінець ери». 60-70% респондентів у всіх країнах G7 погодилися, що новій ері буде притаманне повернення традиційних загроз для безпеки. І що Захід «вступає в нову Холодну війну з Росією». Не дивно, що у всіх країнах G7 за виключенням Італії Росію вважають найбільшою загрозою. 32 роки тому німецькі лідери радісно оголосили: «Тепер ми оточені лише друзями». Сьогодні це твердження звучить як щось з минулого століття. Хоча, власне, так воно і є. Зараз у Європі триває війна, така війна, яка вимагає від континенту і Німеччини дій. І завдання Шольца – наблизити СДПН до цієї реальності.