Успішну операцію на так званих «вишках Бойка» у вересні провів спецпідрозділ ГУР МО «Артан». Вишки стоять на шельфі Чорного моря між островом Зміїним і західним узбережжям Криму.
Спецоперація «розв’язала руки» ГУР в контексті атак безпосередньо узбережжя Криму та Севастополя.
Підрозділом ГУР «Артан» командує Віктор Торкотюк. Росіяни з 2014 року використовували «вишки Бойка» як допоміжні позиції для ППО і радіорозвідки.
За словами офіцера Торкотюка, його бійці досить швидко виконали відповідне завдання, поставлене перед ними керівництвом воєнної розвідки.
Українські військові навіть пошкодили російський літак, який намагався їх атакувати.
«Росіяни побачили, що ми там перебуваємо і намагалися атакувати з винищувача. Але стріляли із простої гармати, тому дістати не змогли. Коли наші хлопці вистрілили з ПЗРК і пошкодили літаку крило, той полетів. Росіяни боялися до нас наближатися,»– згадує Торкотюк.
Згодом ГУР на «вишках Бойка» організувало штаб і своєрідну базу для подальшого десантування до Криму.
Спецоперація на «вишках Бойка» відразу принесла дивіденди Україні.
New Voice з посиланням на опитаних військових експертів інформує, що удар по судноремонтному заводу в Севастополі 13 вересня став реальним завдяки операції ГУР на «вишках Бойка».
Українські бомбардувальники заходили на точку пуску своїх ракет Storm Shadow з боку бурових платформ. Унаслідок атаки Україна знешкодила ВДК «Мінськ» та підводний ракетоносій «Ростов».
Сергій Кузан, очільник Українського центру безпеки та співробітництва, пояснив, що навіть прохід суден з українською агропродукцією став можливий після операції на «вишках Бойка».
Україна повернула під контроль «вишки Бойка» — бурові газо- та нафтовидобувні платформи біля берегів Криму в Чорному морі, окуповані з 2015 року.
Про це також повідомили у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
Унікальну операцію зі встановлення контролю над «Вишками Бойка» провели силами підрозділів ГУР МО України, зокрема під контроль були повернуті бурові платформи «Петро Годовалець» та «Україна», а також СПБУ «Таврида» і СПБУ «Сиваш».
Під час проведення операції спецпризначенцям вдалося захопити цінні трофеї: запас вертолітних боєприпасів типу НАР (некерованих авіаційних ракет), а також РЛС «Неву», що може відстежувати рух суден у Чорному морі.
У момент однієї з фаз цієї операції відбувся бій між українськими спецпризначенцями на катерах та російським винищувачем Су-30.
Внаслідок бою російський літак отримав ураження і змушений був відступити.
Росія окупувала вишки у 2015 році, а з початком повномасштабного вторгнення використовувала у військових цілях. Зокрема, як вертолітні майданчики і для розміщення засобів РЛС.
Морський аналітик, капітан 1-го рангу ВМС ЗСУ у відставці Андрій Риженко розповів, що свого часу Україна закупила дві «вишки Бойка» для того, щоб забезпечити газом саме Крим. Проте СПБУ чомусь не охоронялися, і у 2014 році стали першими об’єктами, захопленими російським спецназом.
За даними Риженка, бурові установки спочатку використовувалися окупантами і за прямим призначенням, підживлюючи острів газом. Адже, за його словами, саме у північно-західній частині Чорного моря – серйозні родовища газу, обсяги виробітку якого 2,5 млрд кубометрів на рік. Саме стільки газу, за його даними, споживає протягом року така країна, як Молдова.
Але, на думку Гончара, пряме призначення українських СПБУ Кремлю було нецікавим, адже для буріння вони використовувалися вкрай мало та й необхідні кошти для їх повноцінної роботи (витратні матеріали) окупантами не виділялися. Ба більше, як зазначає Гончар, російські профільні держпідприємства від українських СПБУ відмежувалися.
Зокрема, у 2014 році РФ незаконно перереєструвала дочірню компанію українського «Нафтогазу» — «Чорноморнафтогаз», на балансі якого «висіли» СПБУ, у «державне унітарне підприємство «Чорноморнафтогаз»». Потім його підпорядкували окупаційній владі Криму, якій обсяги видобутку газу в чорноморському шельфі втримати не вдалося.
