Про ситуацію на фронті в розмові з Фабрикою новин розповів екс-глава Луганської ОВА Сергій Гайдай.
За його словами, ситуація на Луганщині важка. Напевно, чи не найважча з усіх зараз серед всіх фронтів. Але можна сказати, основна махіна, яка почала просуватись на Сватівському і Кремінському напрямку зараз зупинена. Змогли дійсно там зібрати величезну і ударну групу і з особового складу і з боєкомплектів, з важкої техніки. Тому що навіть розвідка говорила про те, що важкої техніки більше тисячі одиниць і величезна кількість особового складу.
“Наших обстрілюють постійно, однак навіть попри це, Сили Оборони змогли зупинити цей наступ і навіть зараз вже йде інформація про те, що є певний успіх” – каже Гайдай.
Далі він зазаначає, що це не дивлячись на те, що росіянам вдалося знайти не дуже приємні для нас чергові нові резерви, які складаються з футбольних фанатів. Це, по суті, ультрас футбольні. Їх зібрали приблизно 30 тис. Це не дуже підготовлені чоловіки, але вони як дикі фанати.
“Ми ж всі знаємо, як на футбольних матчах ведуть ультраси. Можна провести паралель з махновцями. Ура і побігли. Треба, мовляв, знести все на своєму шляху. Більш-менш так само поводились в перші дні і ці нові окупанти, які вже воюють на Донецькому і Луганському напрямку. Вони дуже вмотивовані саме психологічно. Ці агресори заряджені”, – пояснює Гайдай.
Продовжує він далі: “З ними намагались наші футболісти знайти спільну мову на перших етапах, якось достукатись, донести нашу позицію. Пояснити, що це війна Росії проти України, ми не нападали ні на кого, ми не воюємо проти мирного населення. Але їх вже дуже ретельно обробили пропагандисти. Психологічно вони нас ненавидять і пруть у бій”.
Але, як підкреслює Гайдай, тут дві сторони медалі. З одного боку – вони біжать вперед з нереальною мотивацією, а з другого люди не підготовлені. І якщо на початку вони постійно говорили бравурні заяви, то зараз, коли вони вже декілька днів побачили, що таке війна насправді, то в них риторика вже змінюється.
“Ці ультраси, так звані, вже благають, щоб їх вивозили поранених, вони вже ховаються по підвалах. І в цьому, до речі, дуже хороша буде інформаційна бомба проти Росії. Адже сарафанне радіо працює просто шикарно. І зараз вся ця інформація про страхіття війни, про те, що відбувається на фронті, як їх кидають командири, як їх не забирають, як беруть в полон, ця інформація дуже швидко піде всередину РФ. І там вона закладе фундамент соціального вибуху, який накоплюється просто критично. І врешті-решт це все ж таки так просто все не затихне”, – зазначає він.
Як звертають увагу військові аналітики ББС, потенційних напрямів наступу стає дедалі більше. У ЗСУ відкривається багато вікон можливостей, що погано для сторони, що обороняється.
Зараз дуже серйозно російський генштаб Герасимова відчуває загрозу розтягування бойових порядків та прориву оборонних рубежів.
Він намагається стабілізувати лінію фронту і вести активну оборону, намагаючись вибити противника, не дати йому розвернутися або хоча б виграти час, але для цього йому доводиться вводити у бій нові й нові резерви, зокрема й стратегічні.
За відсутності передумов до контрнаступу така оборонна тактика потребує дедалі більших ресурсів. Резервні частини є, але не всі можна залучити — одні прикривають інші, так звані танконебезпечні напрямки, інші не здатні до виконання нагальних завдань, треті потрібні на чорний день.
Атаки малими групами, що використовують ЗСУ, з розкриттям російських вогневих позицій та їхнім придушенням за рахунок ефективної артилерії та цілевказування, чимось нагадують тактику дій ПВК «Вагнер» у районі Бахмута.
Однак вагнерівці діяли на вузькій ділянці фронту, а українські частини намагаються розірвати російські оборонні порядки на значній протяжності.
Очевидно, що другий варіант наступу кращий, але і в тому, і в іншому випадку великі втрати сторони, що атакує, неминучі.
Хоча у разі масованої атаки вони могли бути набагато вищими — і без гарантії успіху.
За такого характеру бойових дій головне значення має те, з яким балансом сил сторони підійдуть до вирішальної фази воєнної операції. Це не лише математика, а й моральний стан солдатів та сотні інших факторів.
Це те, що може прорахувати лише геніальний генштаб.
