Наприкінці XIX сторіччя, у травні 1894 року, Львів став одним з перших міст на теренах сучасної, України вулицями якого було прокладено маршрути електричного трамваю. Новий різновид транспорту розвивався швидкими темпами. Вже наприкінці того ж 1894 року загальна довжина всіх ліній львівського трамваю по осі вулиць становила 8,3 кілометри.
До I Світової війни трамвайна мережа Львова зросла втричі: було ліквідовано і переобладнано під електричні лінії старого кінного трамваю, сполучено між собою віддалені від центру міста дільниці, створену цікаву, абревіатурну систему позначення маршрутів.
Від 1909 року у міському магістраті активно обговорювалися питання щодо прокладення нової лінії – на Високий Замок – одне з найулюбленіших місць відпочинку львів'ян. Як альтернативу трамваю, віце-президентом міста Еплером, вперше у імперії Габсбургів, було запропоновано прокласти тролейбусну лінію. Дирекція трамвайних мереж була готова спорудити таку лінію за два місяці. Однак комісія магістрату з електрики відхилила цю пропозицію наприкінці травня і затвердила проект будівництва одноколійної лінії по трасі: вулиця Руська – вулиця Кармелітська (Просвіти) – вулиця Чарнецького (Винниченка) – вулиця Куркова (Лисенка) – вулиця Унії Люблінської (Гуцульська) – вулиця Театинська (Максима Кривоноса) до Тріумфальних воріт на Високий Замок. Ділянка по вулиці Руській та Кармелітській була двоколійна, а далі лінія була одноколійною з роз'їздами. Кінцевий пункт лінії співпадав з початком головної алеї Високого Замку. Загальна довжина траси склала 1165 метрів. Нахил траси коливався від 11,2 до 66,8 промілле на вулиці Унії Люблінської.
Регулярний рух по ній разпочався 7 серпня 1910 року. За львівською системою лінія отримала індекс "UL" (від кінця вулиці 29 Листопада до Високого Замку).
За літо 1910 року, вздовж майбутнього маршруту, що нараховував п'ять зупинок, було повністю замінено водопровід, каналізацію, електрокабелі і газогін, зрубано старі дерева тощо. Найскладнішу трасу у Львові приймала спеціальна комісія з Відня.
Цей маршрут обслуговувало шість одиночних вагонів з інтервалом руху у 14 хвилин. Ухвалою львівського магістрату від 1913 року було зафіксовано, що в неділю та святкові дні на підйомі вгору з пасажирів буде стягатись подвійна плата – 20 гелерів за 1 клас та 14 за другий, тоді як на спуску вона залишалась старою. Однак складність підйому все ж призвела до трагедії. 10 жовтня 1913 року на цій лінії сталася перша трамвайна катастрофа у Львові: у вагоні зірвалось гальмо і він рушив своєю ходою вниз по вулиці Куркова (Лисенка). Не минулося без людських жертв.
Дванадцятим ("12") маршрут став називатися після відновлення у повоєнні роки – з 1 травня 1949 року "Центр – Високий Замок". Від 1951 року "Вулиця Суворова (Сахарова) – Високий Замок". У кінці 1969 року маршрут скорочено до вулиці Винниченка.
Він став просто домашнім, оскільки на ньому збиралися мешканці кількох вулиць: Кривоноса, Довбуша, Верховинської, Гуцульської. Мешканці цих вулиць знали одне одного в обличчя. Люб'язно припіднімали капелюхи при зустрічі пани, злегка кивали у відповідь пані. Трамвай рухався повільно, на ходу обов'язково хтось заходив. "Дванадцятка", як її називали, в силу складного рельєфу їздила одним вагоном та першою у місті почала працювати без кондуктора. Але в ті дні, коли "дванадцятка" обслуговувала тільки "своїх" – у будні, дощові чи холодні дні, коли "чужі" не йдуть на Високий Замок, водій не нагадував, аби купували квитки…
Через спрацьованість та зняття з ліній усіх старих вагонів серії "100" у 1970-1972 роках, а також через неможливість експлуатації нових німецьких вагонів на складних ділянках керівництво львівського трамваю було змушене закрити рух на Високий Замок за маршрутом № 12 у березні 1970 року. Разом із "дванадцятою" у мешканців цього району зникло щось рідне і близьке. І дотепер жоден громадський транспорт у Львові не ходить на Високий Замок.
