Ця історія своєю жорстокістю і цинізмом збурила все Закарпаття. Багатодітна родина з села Порошково Перечинського району два тижні не помічала зникнення 13-річного хворого сина – у хлопчика діагностували ДЦП. Тобто, як – не помічала. Шукали, кажуть, по пасіках і галявинах, думали – десь гуляє по селу або гостює у когось. Але судячи з поведінки, та й слів батьків, було зрозуміло – не шукали, не чекали і, ймовірно, навіть сподівалися, що в рідному домі вони його більше не побачать.
Чим би така батьківська байдужість закінчилась, не дізнайся випадково про зникнення дитини поліція – невідомо. Правоохоронцям про її зникнення повідомила лікар, яка прийшла на плановий огляд.
– Хлопчика знайшли через добу більше, ніж в 30 км від дому – на вокзалі у Сваляві, – розповіла спікер Національної поліції в Закарпатській області Галина Сернівка. – Сюди зі свого села він добирався на попутних маршрутках. Поліцейські буквально зняли його з поїзда, на якому він збирався поїхати до Львова. Зараз дитина в дитячому притулку в Берегово. Додому Ростик відмовляється повертатися.
Воно й не дивно – каже, вдома його постійно били, а коли батьки були п`яними, йому навіть доводилося тягати дрова, рубати їх і опалювати будинок, де сім`я в одній кімнатці жила з вісьмома дітьми.
– Місця їм, звичайно, не вистачає, – розповіли місцеві жителі. – Картоплю зберігають прямо під ліжком в кімнаті. Марія з чоловіком не працюють, живуть на дитячі гроші – молодшій дитинці тільки виповнилося 9 місяців, старшій – 15 років. До десяти тисяч гривень, думаємо, отримують. Але діти в них раніше не зникали. А взагалі вони тримаються особняком, особливо з нами не спілкуються.
«Він створює зайві проблеми»
Коли 38-річна Марія з чоловіком дізналися, що їхнього сина знайшли, радості на їхніх обличчях не було. Хіба що легка досада – знову ці «неприємності» у вигляді хворої дитини зваляться на їх голову.
– Це ненормальна дитина, хвора на голову, – зазначив «люблячий» татко. – Навіть бачити його не хочу, такі проблеми створює. Я його хіба скривдив або побив? А він – вранці піде, ввечері прийде.
Перед правоохоронцями сім`я потім виправдовувалася – не повідомили про зникнення, бо не було телефону.
А хлопчик, мовляв, і так часто йшов – то у друзів ночував, то у родичів. Чому дитина не хоче залишатися вдома – батьки не замислювалися. А причиною, як сказав сам Ростислав, були саме побої, які він частенько терпів від тата й мами.
З огляду на небажання підлітка жити з батьками, а також історії з його вуст про те, що йому доводилося терпіти, хлопчика можуть залишити в притулку. На вокзалі, де він жив останнім часом, його знайшли в депресивному стані. Але, головне, встигли – знайти його у Львові було б набагато складніше. Чому саме це місто вибрав Ростислав – невідомо. Швидше за все, хлопчик був готовий поїхати подалі від батьків на першому ж поїзді – без різниці, куди…