Про це сьогодні, 18 серпня, під час дискусії на тему: "Особливості медичної допомоги військовослужбовцям: у мирний час і на війні. Досвід НАТО і України", яка відбулася у Львівському прес-клубі, сказав сержант, унтер-офіцер-медик ЗС США Браян Коцюруба (Brian Kociuruba).
– Ми починаємо з маленького і доходимо до великого рівня. Наприклад, коли їм треба надати оцінку поранення у бойових діях. Потім ми додаємо більше поранених і обмежуємо час на лікування цих поранених. І остання стадія стресу – коли їм треба самим евакуювати і в дорозі надавати пораненому допомогу, – каже він.
Також, за його словами, і вночі відбуваються тренування, в суцільній темряві, щоби військовослужбовці навчилися надавати допомогу і в таких умовах.
– Ми збільшуємо поранених від одного до трьох на одного медика і збільшуємо тяжкість поранень, створюємо симуляцію, щоби все виглядало реально, як на війні. – каже він.
За словами старшого лейтенанта, офіцера медичної служби корпусу ЗС США Натана Ву (Nathan Wu), американські військові, готуючись до навчань українців, вирішили опиратися на ту базу, яка вже є в українських медиків та піліпшувати її.
– Найбільше ми приділяємо увагу найтяжчим пораненням. Також ми намагаємося навчити, чим можна скористатися, аби надати допомогу, якщо нема нічого під руками, – каже він.
Крім того українці, які пройшли навчання, потім в зоні АТО, повинні будуть вчити своїх товаришів.
Щодо навчання особового складу, то, за словами Браяна Коцюруби, вони вчили, щонайперше, використовувати джгут, надавати першу допомогу: як вибратися з бою і дістатися до сховища, як надавати допомогу при різних кульових пораненнях.
Оцінюючи результати вишколу, старший сержант Нацгвардії України Вадим Конопльов каже, що навчили швидко і якісно підходити до пораненого, мінімізувати особисті втрати, швидше виводити з поля бою пораненого, оцінювати обстановку, розподіляти медиків так, щоби вони найефективніше могли надати медичну допомогу.
Старший прапорщик Нацгвардії України Віктор Багінський додав, що до стресових умов належить і форма одягу медика.
– Ми вчимося надавати допомогу у броніках, в касках. Хоча так, матеріальна база у них дуже висока. Добре би було, щоби і в нас була така сама, – каже він.
За його словами, кожен солдат повинен, щонайперше, вміти зупинити кровотечу. Також боєць має знати, що робити при пораненні в груди. А всім іншим уже мають займатися медики.
– Звісно, накладати джгута-турнікета легше. Наш джгут есмарха накладати дуже складно, – каже Віктор Багінський.