Жителі Донбасу продають свої речі за мішок гороху та готові працювати за їжу в той час як бойовики отримують нові квартири, машини та пиячать в кафе
На популярному сайті безкоштовних оголошень в розділі "потрібна допомога" левова частка прохань про допомогу – від жителів Донбасу. "Помогите, умоляю!", "Юбка за 2 кг пшена"… Люди готові працювати за харчі.
Сотні оголошень, сповнених щирого відчаю, болю, розпачу і страждань.
Краматорськ. Мати з дітьми виживають на макаронах і картоплі
Донецьк. Згорів буднок. Сепаратисти, судячи з усього, допомагати не збираються…
Одяг міняють на їжу
Дружина загиблого бійця у Слов'янську не має на що жити
НЕМА ДЕ СПАТИ, ЩО ВДЯГАТИ, ЧОГО ПОЇСТИ
Авторка цього оголошення – Аня з Луганщини. Аня – багатодітна мати. Чоловік працював водієм на хлібзаводі, вона була домогосподаркою. Троє дітей.
В лютому 2015 року в їхній будинок поцілив снаряд. Аня тоді була вагітна четвертою дитиною, на 9 місяці
"Чотири доби ми просиділи у підвалі, поки сусіди не допомогли вибратися. Вилізли на божий світ і в чому були, із дітьми пішли від свого дому. З горем пополам перетнули лінію розмежування, на блокпості в української армії я народила. З малим на військовій "швидкій" нас привезли в лікарню в Лісічанськ, ну а потім вже нема куди повертатися, після виписки поїхали до Северодонецька", – розповідає вона.
Там орендували однокімнатну квартиру. Господарі, каже Аня, дуже хороші, впустили біженців на умовах, що платитимуть тільки за комуналку.
"В опалювальний сезон виходило інколи до 1500 гривень на місяць! Добре, що опалювальний сезон скінчився, буде трохи легше, – зітхає Аня. – Але дуже багато грошей уходить на ліки. В нас два хлопчкика – один і три роки і дві дівчинки – чотири з половиною і десять. Під час бойових дій ми постійно сиділи у підвалі і зараз всі четверо постійно хворіють: молодші – алергіки і астматики, крім уколів нам нічого не підходить. Дуже потрібен небулайзер, старшим дівчаткам також потрібні ліки. Зарплатня чоловіка вся уходить на житло, не вистачає навіть на харчі".
Годі й казати про інші речі. Колись бабусі та дідусі розповідали, як після війни ходили до школи по черзі, бо одні штани були на двох-трьох братів. І не вірилося, що бувають такі злидні.
В містах України, зруйнованих "русскім міром" чимало родин наразі живуть так само. Все, що було в родини Анни, загинуло під обстрілами разом із будинком. Одяг, меблі, коштовні речі. Наразі в Левченків немає у що вдягти людей і куди покласти, що їсти на чому і з чого. Родина живе без ліжка, стола, батьки ходять напівголодні, щоб більше дати дітям.
А ще ж хочеться купити малим хоч якусь ляльку чи машинку.
"Одягу і взуття майже нема, особливо літнього. Дуже треба дитяче харчування, підгузки. Дуже-дуже потрібне двоярусне ліжко, стіл, канцтовари, харчі, посуд. Іграшками люди трохи допомогли, але на чотирьох дуже мало. Ми залишилися без нічого, будемо вдячні за будь яку допомогу…" – каже Аня.
Вона не надіслала своє фото і каже, що її нема у соцмережах. Але написала свою адресу в Северодонецьку і електронну пошту. Подружжя буде вдячне навіть самим простим харчам, тому, якщо ви повірили цій історії і готові допомогти, от адреса для зв'язку з Левченко Ганною Сергіївною [email protected]
До речі, інша донетчанка – вдова бійця зі Слов'янська, мама двох близнючок, повідомила, що допомоги вже так сильно не потребує – добрі люди допомогли.
З ЖИТТЯ БОЙОВИКІВ: НОВІ КВАРТИРИ, ДОРОГІ АВТІВКИ ТА СУШІ КІЛОГРАМАМИ
А це сучасні донбаські небожителі. Бойовик Моторола, його дружина Олена Колєнкіна та донька, Мирослава Моторолівна. Подружжя отримало нову квартиру в Донецьку "в рамках підтримки державою людей, які відзначилися на полі битви".
Видно, що в квартирі свіжий ремонт. Поки прості люди живуть у напіврозвалених будинках без вікон, ці "захисники Донбасу" підбирають меблі та вішають нові штори
Жителі Донбасу продають свої речі, щоб нагодувати дітей, а Моторола дарує дружині нову машину.
Нові модні лахи, модна коляска.
Вони ходять у ресторани, поки інші готують їжу на багатті.
І поки "карателі" діляться із місцевим населенням власним харчем та возять цукерки, щоб роздати голодним дітям, ці захисники Донбасу гуляють ночами в клубах, скуповуючи елітний алкоголь полицями і кілограмами жеруть суші.
"Розплачуються то рублями, буває доларами – в розумі за курсом прикинуть і платять. Тобто, особливо не рахують гроші, – розповіла "Сегодня" працівниця ресторану в Донецьку про життя тамтешніх бойовиків. – Бувало, звичайно, що йти не розплачувалися. Говорили, "ми тут вас захищаємо, ще ви нам і винні, а то раптом до вас міна прилетить", – і хихикають так бридко. Взагалі, дуже багато простого хамья, яке вдає із себе королів, хоча насправді ніякого етикету, поводяться як свині. А їхні супутниці нібито останній день живуть – кілограмами жеруть суші і напиваються сильніше за чоловіків ".
Поки жителі Донбасу живуть у злиднях, бойовикам ватажки "ДНР" дарують квартири та машини.
І опікуватися нещасними мешканцями Донбасу, життя яких вони розтрощили, розстріляли та знищили, бойовики ажніяк не збираються. Віджимають автівки, грабують, виганяють з власних квартир та саджають у підвал за будь якої підозри.
Це Слов'янськ українські "карателі" відбудували так, що саме туди тепер всі тікають із ватного пекла, де раніше панували дев'яності, а нині – сорокові. В Краматорськ, Слов'янськ, Северодноецьк за будь якої нагоди переселяються люди з контрольованих бойовиками територій, щоб врешті нормально жити. І допомагають їм інші українці – дають прихисток, приносять одяг та харчі.
А бойовики займатися громадянами своїх "республік" наміру не мали і не мають. Врешті, не для них вони ці міста від України і "визволяли".