Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба впевнений , що США потрібно активніше залучати до переговорів з Росією щодо Донбасу.
Заступник державного секретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд на конференції YES Brainstorming в Києві запевняла, що Штати готові приєднатися до “нормандського формату ” або надавати підтримку паралельно. При цьому поки такого залучення не видно. Чому? Що заважає США надати більший тиск на РФ і допомогти хоча б вирішити конфлікт на Донбасі?
Конфлікт на Донбасі — лише інструмент для посилення тих чи інших переговорних позицій у трикутнику США-РФ-Китай Директор Київського інституту мирних досліджень, професор, політексперт Андрій Мішин міркує таким чином:
“Можливо, хтось забув, що ініціатива нормандського формату виходила в 2014 роки від тодішнього президента Франції — Франсуа Олланда. Саме він запросив 6 червня 2014 го в Шато-де-Бенувіль в Нормандії (Франція) під час святкування 70-ї річниці висадки союзників, глав Росії та України для переговорів щодо врегулювання конфлікту. При цьому заручився підтримкою канцлера Німеччини Ангели Меркель. Тобто, додавати когось в нормандський формат повинен, за логікою, його формальний організатор. Але від чинного президента Франції — Еммануеля Макрона — ми подібних ініціатив не чули”, – заявив експерт для видання “Коментарі”.
До того ж, зазначає експерт, тут важлива згода всіх сторін даного формату. А вона, схоже, щодо залучення США, є тільки в України.
На його думку, інтереси України тут однозначно враховувати не будуть. В першу чергу — інтереси США. А конфлікт на Донбасі — лише інструмент для посилення тих чи інших переговорних позицій у трикутнику США-РФ-Китай.
“Подивіться, як витіювато Нуланд сказала:” Ми готові брати участь в будь-якому вигляді — будь-то у “нормандському форматі” або у паралельній підтримці — якщо сторони побачать спосіб, яким ми можемо допомогти”. Це не підтримка, не конкретика, а дипломатичний відхід від обговорення проблеми”, — резюмує Андрій Мішин.
У свою чергу Політтехнолог, експерт Центру протидії інформаційним агресіям “AM&PM” Олександр Курбан акцентує, що керівництво України сьогодні буквально носиться на руках із ідеєю підключення США до переговорного формату щодо війни на Донбасі.
“Саме з таким головним завданням їхав президент Зеленський до Вашингтона на зустріч з Байденом. Про це постійно говорять представники Офісу президента України. Про це ж нещодавно нагадав міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в ефірі одного з телеканалів, який прямо заявив: “Головне, що б Америка була в грі!”. Сподівання і інтереси української сторони зрозумілі. Переговори з Кремлем знаходяться в глухому куті, звідки їх за сім років війни не змогла вивести ні головна переговірниця ЄС, німецький канцлер Ангела Меркель, ні молодий і амбітний французький президент Емманюель Макрон. Київ абсолютно обгрунтовано вважає, що ситуацію може вирішити пряме підключення США. І це дійсно так — у Білого дому сьогодні є реальні і потужні важелі геополітичного тиску на Росію, які можуть поставити на місце Путіна і його оточення”, — вважає Олександр Курбан, для видання “Коментарі”.
На його думку, США можуть сьогодні примусити РФ, якщо не повністю припинити ескалацію конфлікту на Донбасі, то, як мінімум, загасити його і направити переговори з цього питання в конструктивне річище.
“Можуть, проте, не виявляють в цьому питанні ініціативи. І не поспішають давати конкретних відповідей на прохання української сторони, — зазначає експерт.
На його думку, на найближчі 20-30 років для нас гарантований прозахідний вектор розвитку. Україну підтримуватимуть, будуть допомагати й захищати всіма можливими способами. Просто зараз немає сенсу робити це демонстративно.
“На жаль, мрія українських патріотів про розвал РФ, швидше за все, так і не буде здійснена, — продовжує Олександр Курбан. — Шкода, що наш новий головнокомандувач, Валерій Залужний, не зможе реалізувати своє бажання — покататися на українському танку Червоною площею та Арбатом. Але такі реалії сучасної геополітики. Повна перемога однієї країни над іншою, в чистому вигляді, це міна уповільненої дії на майбутнє — у вигляді ущемлених національних амбіцій і бажань реваншу. Історія третього рейху і путінської Росії — яскраве тому свідчення. Тому наше завдання на сьогодні, як сказав один відомий політик, — “стій, де стоїш, борись тим, що у тебе є — і ти переможеш”. Власне, ми вже перемогли у війні з РФ, відстоявши свою незалежність, тому що саме в окупації ВСІЄЇ України й був план Кремля.
