Військова операція України з визволення окупованих територій півдня й Криму, ймовірно, передбачатиме декілька етапів: ключовими точками протистояння у найближчій перспективі можуть стати Кінбурнська коса й Запорізький напрямок
Останнім часом у ЗМІ почали з’являтися прогнози щодо деокупації Криму на кінець травня 2023 року. Так, наприклад, за інформацією керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова, Україна може розпочати звільнення окупованого росіянами Криму вже наступного року.
Схожі терміни озвучують і в РНБО. Наскільки реальними виглядають перспективи визволення українського материкового півдня й Криму в 2023 році?
“Зазначу, що прогнози з конкретними періодами щодо звільнення окупованого півострова – це “ворожіння на воді”. Звідки беруться такі фактичні з прив’язкою до конкретики дати – мені не зрозуміло. Проте наразі стратегічна ініціатива в Херсонській області – на боці ЗСУ, адже українські військові демонструють поступове, але результативне звільнення регіону”, – коментує військовий аналітик Дмитро Снєгирьов.
Зокрема, на його думку, росіяни очікують на контрнаступ українських військових безпосередньо вже на території Запорізької області, а це дає можливість деокупувати не тільки Херсонську область, але й вийти на адміністративні кордони й в подальшому звільнити Крим.
“Ця інформація дійсна і такі сценарії можливі, але давати конкретні прив’язки до певного часу, враховуючи те, що раз за разом подібні заяви не підтверджуються – навряд чи коректно”, – наголошує експерт.
Своєю чергою, на думку колишнього командувача військами США в Європі та генерала у відставці Бена Ходжеса, ЗСУ мають всі шанси для успішного звільнення українських регіонів. Він прогнозує, що до січня 2023 року українські військові можуть узяти під контроль Маріуполь і Мелітополь, а після цього армія України здатна розпочати військову операцію зі звільнення Криму.
“Щодо можливих варіантів звільнення Криму, то на сьогоднішній день українські військові не зможуть звільнити півострів за допомогою проведення десантно-штурмової операції. Будь-який сценарій вартий розгляду, але варто говорити про те, що для проведення широкомасштабної десантної операції необхідні великі десантні кораблі, які можуть брати декілька сотень особового складу”, – вважає Снєгирьов.
Наразі великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський” перебуває в російській окупації, а середній десантний корабель “Юрій Олефіренко” – це не та бойова одиниця, яка спроможна забезпечити виконання такого типу завдань. Крім того, відсутня належна кількість військово-транспортних літаків, які зможуть провести висадку десанту.
Утім повністю відкидати варіант проведення тактичної десантної операції для виконання певних тактичних цілей – не варто, зауважує аналітик.
Він також звертає увагу на інформацію, яка останнім часом оприлюднюється в росЗМІ. Йдеться про додаткові інженерні фортифікаційні роботи окупантів у районі Мелітополя та Бердянська.
“Інформація, яка оприлюднюється в російських пабліках щодо деокупації Запорізької області є серйозною, адже саме з цим пов’язані додаткові інженерні фортифікаційні роботи як в районі Мелітополя, так і в районі Бердянська: вони йдуть паралельно, так як наступ ЗСУ, на думку російської сторони, очікується саме по цих двох напрямках”, – підкреслює Снєгирьов.
Експерт не виключає можливості подібного сценарію, враховуючи те, що Бердянськ – це глибоководний порт, а відповідно військово-морська база й основна локація окупаційної армії, якою здійснюється забезпечення російського контингенту не тільки на цю область, але й з подальшою передислокацією по декількох напрямках.
Мелітополь так само – великий логістичний хаб і має певну інфраструктуру, яка є сухопутним коридором з окупованих територій Луганської й Донецької області до Криму. Цілком ймовірно, що ці два населені пункти можуть стати центром прискіпливої уваги з боку ЗСУ.
До того ж, британські військові експерти часто наголошують на тому, що встановлення контролю на Кінбурнській косі в гирлі Дніпровського лиману, може допомогти українським військовим витіснити росіян з лівобережжя Херсонщини й Криму.
“Стратегічне значення Кінбурнської коси дає можливість контролювати окупантам не тільки український Очаків, але й так званий зерновий коридор з Миколаївського порту. Згідно з супутниковими даними, російські окупанти створюють там інженерні фортифікаційні споруди”, – коментує оглядач.