Фірми, напряму пов’язані з народними депутатами Ярославом та Богданом Дубневичами, отримали замовлень на будівництво у своїх виборчих округах на понад 600 млн грн – що складає майже третину від загальної суми будівельних тендерів на Львівщині. – повідомляє Корупція.Інфо
Ще 385 млн грн отримає підконтрольна їм фірма за ремонти місцевих доріг, що також в їх округах.
Офіційні мільйонери, вони впевнено декларують понад 400 об’єктів нерухомості та 700 млн гривень готівки. Це активно обговорюють в ЗМІ та в приватних розмовах, але зазвичай звучить: «ну, вони можуть пояснити звідки гроші». Проте самі Дубневичі насправді ніколи не пояснювали, звідки походять їхні статки і, головне, як вони примножуються. Вони також ніколи не говорять про те, що одним з основних джерел родинних прибутків є державний та місцеві бюджети.
Цікаво, що народним депутатам від «Блоку Петра Порошенка» вдається максимально використовувати кошти платників податків не лише для покращення свого матеріального становища, але й покращення свого політичного іміджу. Значною мірою саме завдяки бюджетним коштам Ярославу та Богдану Дубневичам вдалось стати народними депутатами, а, головне, демонструвати своїм виборцям активну роботу на окрузі.
Будівництво школи замість анкера закладного
Що таке «анкер закладний» пересічний українець знає саме завдяки Дубневичам. Проте постачання «унікальних» деталей на залізницю вже перестало бути сенсацією. Нині народні депутати активно освоюють бюджетні гроші на будівництві інфраструктурних об’єктів та ремонті місцевих доріг у рідній Львівській області.
За неповні два роки (з початку 2015 до листопада 2016 року) у Львівській області провели 137 конкурсів на реконструкцію та ремонт об’єктів соціальної сфери – лікарень, шкіл, садочків, народних домів, спортивних комплексів для дітей на загальну суму 1,71 млрд грн. З цих коштів 627,3 млн грн розділили між собою лише три підприємства напряму пов’язані з народними депутатами Дубневичами.
Аналізуючи дані «Вісника державних закупівель» та системи Prozorro щодо будівництва інфраструктурних об’єктів за бюджетні кошти, виявилось, що загалом за цей період переможцями конкурсів від бюджетників ставали 57 підприємств різної форми власності. Але значну частку замовлень – 39 перемог в 137 тендерах отримали три підприємства – «Технобуд», «ТІР» та «Енергія-Монтажсервіс».
Саме вони отримали підрядів на 627,3 млн грн із 1,71 млрд грн, що складає понад 36% від загальної суми бюджетних грошей, передбачених на ремонти та будівництво інфраструктурних об’єктів на Львівщині.
Фактично вони є основними підрядниками для бюджетників Львівської області – якщо більшість будівельних фірм отримує в рік одне-три замовлення з бюджету, то, наприклад ТОВ «БРП «Технобуд» лише у 2015 році отримало 13 підрядів на реконструкцію та будівництво об’єктів соціальної сфери.
Третій зайвий
Ці три підприємства відрізняє від інших також небажання конкуренції – лише у трьох випадках із всіх перемог на тендерах, вони конкурували з більш ніж одним учасником. Решту тендерів розігрувались «на двох». При цьому конкуренти часто повторюються. Наприклад, у 2015 році єдиним конкурентом «Технобуду» та «ТІРу» 19 разів було ТОВ «Львівбуд», а у 2016 – 8 разів ТОВ «Будівельна компанія «Білдінгз», яке було засноване лише у січні 2016 року. В свою чергу «Енергія-Монтажсервіс» взагалі конкурувало лише із БК «Білдінгз» та, власне, «ТІРом».
Таку вибірковість конкуренції пояснив один з учасників ринку, який стверджує, що сьогодні у Львівській області ті підприємці, які не домовились з Дубневичами, просто перестають працювати на ринку. У жодному випадку не йдеться про якесь фізичне насилля. Схема проста – підприємцям просто стає невигідно раз за разом платити за підготовку на тендери, де вони ніколи не отримають замовлення.
Один з власників досить потужної компанії в коментарі розповів, що у випадку конкуренції на тендері з фірмою Дубневичів перемогу не гарантує навіть більш вигідна ціна, оскільки конкурсна комісія знайде підстави для відхилення.
«Платити кожного разу по 5 тисяч за підготовку документів і щоразу програвати – надто невигідно. Я просто більше не буду подаватися на тендери. Все «заточено» під них», – говорить він.
Ще один цікавий спосіб вибити конкурентів – робити помилки в документації. Показова історія трапилась, наприклад, в Пустомитах. Тут, згідно з конкурсною документацією, намагались змонтувати на даху стандартної школи майже дві тисячі ламп.
У червні цього року школа №2 в Пустомитах оголосила тендер на реконструкцію даху школи, де, зокрема, по периметру повинні були встановити лампи. Переможцем торгів стало ТОВ «БРП «Технобуд», яке запропонувало виконати роботи за 2,2 млн грн. Попри те, що заявку на участь у торгах подали п’ять підприємств, до торгів допустили лише двох з них – «Технобуд» та «Стрім-Львів». Ці фірми дуже часто конкурують між собою, хоча переможцем на торгах, здебільшого, стає саме «Технобуд».
А от найдешевшу пропозицію ПАТ «Будівельне управління-62», яке пропонувало виконати роботи за 1,98 млн грн, конкурсний комітет відхилив через недоліки документації – в тому числі через неправильну кількість світильників.
«Всупереч вимогам, встановленим у п.37 Додатку 3 (Технічна специфікація) ДКТ в вартість робіт замість «Монтаж світильників із лампами розжарювання місцевого освітлення – 100 шт.-18» включено вартість «Монтаж світильників із лампами розжарювання місцевого освітлення – 100 шт.-0,18», – йдеться в протоколі відхилення.
Згідно з одиницями виміру, що наведені в технічній специфікації, «100 шт.-18» – це означає, що конкурсний комітет вимагав встановити 1800 світильників.
Натомість «Будівельне управління-62» пропонувало лише 18. Так само 18 світильників пропонувало встановити ТОВ «Вельт Капітал», пропозицію якого також відхилили через неправильну технічну специфікацію – за 18 світильників замість 1800. Це підприємство пропонувало виконати роботи на понад 100 тис. грн дешевше ніж переможець.
Цікаво, що згідно з наступними рядками технічного завдання світильників на даху школи таки буде 18, оскільки саме стільки передбачено кронштейнів та й самих ламп. Але районний бюджет заплатить за монтаж 1800 ламп.
Середня вартість світильників, які встановлюють на дахах шкіл становить 200 грн. Їх монтаж коштує приблизно 25 грн. Відтак замість 3,6 тис. грн за 18 ламп заплатять 360 тис. грн. а за монтаж замість 450 грн – 45 тис. грн.
Результат конкурсу – переплатять в понад 400 тис. грн підприємству народного депутата, який виграв тут вибори. Що ж до школи, то її ремонт ще не завершили, а тому порахувати кількість світильників не можна.
Пастернак і всі, всі, всі
Фірми «Технобуд» та «ТІР» офіційно належать 35-річному Юрію Пастернаку, який працює з братами Дубневичами вже щонайменше 13 років. Вперше він очолив підприємство підконтрольне Дубневичам у 2003 році. Коли йому було 22 роки став директором ТОВ «НВП «Західметалопрокат», яке контролювали брати Дубневичі через ТОВ «Передзвін». Підприємство проіснувало не повних чотири роки. У 2007 році стало банкрутом. Цікаво, що справу про банкрутство проти «Західметалопрокат» під керівництвом Пастернака, подало ТОВ «Львівцентробуд», яке на сьогодні вже йому офіційно належить.
Крім того, Юрій Пастернак очолює ТОВ «Фінансова компанія «Енергія-інвест», кінцевими бенефіціарними власниками якого є Ярослав та Богдан Дубневичі. Цій фінансовій компанії, зокрема, підконтрольні медіа-активи народних депутатів, Юрій
Пастернак очолює її з моменту створення у 2006 році.
Раніше він також був директором, напевно, найбільш відомої фірми братів Дубневичів «Корпорації КРТ», яка прославилася продажами залізниці «анкера закладного». Самостійного бізнесу Пастернак немає.
Щодо ТОВ «Енергія-Монтажсервіс», то тут Ярослав та Богдан Дубневичі зазначені кінцевими бенефіціарами. Щоправда, офіційно їм належить лише частина підприємства – всього 24%. Решта – 30-річному мешканцю села Зубра Назарію Лемику.
До того, як стати бізнес-партнером народних депутатів Дубневичів, Назарій Лемик так само як Юрій Пастернак, працював в «Корпорації КРТ».
Народний дім міняю на мандат
Ще одна цікава закономірність, яку ми виявили під час аналізу дворічної історії перемог підприємств нардепів на державних тендерах з будівництва об’єктів соціальної сфери у Львівській області, – переважна більшість з них розташована у
Пустомитівському та Городоцькому районах області.
І «Технобуд», і «ТІР», і «Енергія-Сервісмонтаж» воліють працювати саме в двох цих районах, які за збігом обставин є в межах виборчих округів Богдана та Ярослава Дубневичів.
У Пустомитівському районі, мешканці якого у жовтні 2014 року проголосували за Богдана Дубневича, підприємства нардепів будують/ремонтують 27 об’єктів – шкіл, садочків, народних домів. У Городоцькому районі, Мостиському та Самбірському районах, що входять у виборчий округ Ярослава Дубневича, фірми долучаться до будівництва 11 об’єктів.
Сприяти розвитку інфраструктури в інших районах області народним депутатам не надто цікаво і, зрештою, не вигідно. Адже, працюючи в своєму виборчому окрузі, виграєш двічі – показуєш турботу про виборців та заробляєш на бюджетних коштах.
Точніше, виграєш тричі – ще виконуєш передвиборчу обіцянку, або навіть обіцянку 10-річної давнини. Як це було в селі Давидів, що під Львовом.
Під час останніх виборів до Верховної Ради, у 2014 році, серед виборчих обіцянок Богдана Дубневича фігурувало «сприяння в завершені будівництва Народного дому в с. Давидів на 500 місць із сільською радою». Цей пункт був офіційно зазначений у його передвиборчій програмі.
При цьому Богдан Дубневич не повідомив виборцям, що конкурс на будівництво вже давно виграла його фірма – «Енергія-
Монтажсервіс». Підприємство ще у 2013 році почало освоювати кошти.
Але найцікавіше, що насправді Богдан Дубневич обіцяв мешканцям села Давидів побудувати Народний дім ще на початку 2000-х років, – як соціальний внесок в інфраструктуру села за те, що він видобуватиме пісок на Давидів-Ведмедівському родовищі поблизу села. Тоді уклали угоду, яка передбачала також надання піску для потреб села та підтримку місцевої футбольної команди. Угода зберігається в сільраді разом з документами на погодження видобутку піску.
Пісок поблизу села підприємство Дубневича видобуває з 2003 року і буде видобувати до 2033-го. А от підтримка футбольної команди припинилась ще два роки тому.
«Я тоді не був головою – це була угода між тодішнім головою сільради та Богданом Дубневичем. Він справді спочатку підтримував футбольну команду, але минулого року припинив фінансування. Цього року футболісти ходили до нього на особистий прийом, але він відмовив їм у підтримці. Зараз місцеві підприємці самі опікуються командою», – розповів 22-річний сільський голова Давадова Віталій Дяків, що був обраний у 2015 році.
Давидівський Народний дім майже готовий. Тут також буде місцева сільрада. Монументальність споруди дещо лякає молодого сільського голову. Він каже, що лише опалення коштуватиме щонайменше 1,5 млн грн, адже під час будівництва не надто дбали про енергозбереження. Також доведеться доробляти сцену, тут відсутні куліси та не має звукового обладнання.
«Богдан Дубневич обіцяв це зробити і справді зробив – «вибив» гроші з бюджету на будівництво. Основні роботи були проведені у 2015 році. 28 жовтня 2016 року ми рішенням сесії остаточно розрахувались за цей народний дім, перерахували з місцевого бюджету останні 500 тис. грн, адже 80% від кошторису будівництва профінансовані державою, решта – місцевим бюджетом», – каже Дяків.
Він також говорить, що селу без сумніву був потрібен і Народний дім, і нове приміщення сільської ради, адже зараз вона розташована в приміщенні дитячого садочку, але має неабиякі сумніви в доцільності такої великої споруди.
Нові горизонти – Дорожній фонд
Ще одна ділянка господарства, що стала активно цікавити братів Дубневичів – це будівництво доріг. Богдан Дубневич на своїй сторінці Facebook приблизно півроку активно відстежує стан ремонтів доріг у своєму виборчому окрузі – повідомляє майже про кожен ремонт між селами довкола Львова.
Нещодавно він також повідомив своїх читачів про великі перспективи Державного дорожного фонду, який буде акумулювати кошти на ремонт доріг зі сплачених акцизів на паливо, штрафів, наприклад, за перевищення ліміту ваги, спеціальні мита тощо. Нагадаємо, Фонд почне діяти лише з 2018 року і, планується, що у ньому буде акумульовано не менше 40 млрд грн щорічно.
Богдан Дубневич є головою підкомітету з питань державних інвестиційних проектів та аналізу ефективності управління підприємствами державного сектору економіки Комітету ВРУ з питань бюджету. Він безпосередньо впливатиме на розподіл коштів Фонду. Одночасно серед підприємств, що є в орбіті його безпосереднього впливу, з’явилась фірма, що займається
ремонтом доріг – «ДАКО Плюс», один з найактивніших гравців на львівському ринку ремонтів доріг 2016 року.
Це підприємство було засноване ще у 2010 році, проте активності на державних тендерах не проявляло. До 2015 року фірма займалась продажем деталей для локомотивів і робила це не надто активно – лише одне велике замовлення від «Львівської залізниці» на суму 4,6 млн грн у 2012 році.
А от у 2015 році підприємство кардинально міняє спеціалізацію і починає ремонтувати дороги. І відразу отримує кілька підрядів на майже 20 млн грн від Служби автомобільних доріг у Львівській області. У 2016 році фірмі щастить вже по-справжньому – понад 385 млн грн держзамовлень (до 1 листопада).
Сьогодні власником «ДАКО Плюс» є 35-річний львів’янин Степан Балай. До 2012 року підприємство належало Назарію Панчишину, який також був власником близького нардепам від БПП Ярославу та Богдану Дубневичам ТОВ «Львівбудмакс». Дубневичі використали «Львівбудмакс» у схемі з продажем томографа за завищеною ціною діагностичному центру, де головним лікарем був їх сват Михайло Гичка.
Перед Панчишиним власником «ДАКО Плюс» був Тарас Борис, який вказував місцем праці Благодійну організацію «Фонд братів Дубневичів».
Успіх «ДАКО Плюс» на тендерах з ремонтів доріг також співпав з призначенням на посаду заступника начальника із фінансово-економічних питань Служби автомобільних доріг у Львівській області Степана Манька, який досі є співвласником компанії «Інтертерм», близької до братів Дубневичів. Ця компанія раніше отримувала багатомільйонні замовлення від залізниці, а її конкурентом на торгах виступало «ДАКО Плюс». Степан Манько не лише заступник начальника, але й голова комітету конкурсних торгів обласної Служби автомобільних доріг. Ще один збіг обставин.
У такий спосіб 1 мільярд бюджетних гривень працює не лише на добробут народних депутатів Дубневичів, а й на їхній політичний успіх.
Наталя Онисько
Матеріал підготовлено за підтримки Freedom House та ІМІ в рамках проекту “Incubating Independent Media and Civil Society in Ukraine“, що реалізовується за підтримки уряду Норвегії.