Участь Оксани Марченко – дружини кума Путіна Віктора Медведчука – в розважальному шоу каналу "1+1" "Танці з зірками" є танцями на кістках убитих війною людей.
Про це на сторінці в Facebook пише Тетяна Пушнова, колишня генеральний продюсер каналу Ukraine Today, що входив до групи "1+1 медіа". Цитуємо її текст повністю.
"Вчора ввечері я таки подивилась інтерв'ю з Медведчуком. А сьогодні вранці я методично натискаю кнопочку "не стежити" на фб-сторінках своїх колишніх колег з плюсів. Я не хочу бачити в своїй стрічці танців, тому що вони на кістках. Навіть якщо ніхто не згадуватиме дружини Медведчука, я все одно відчуватиму, як скрегочуть кістки вбитих цією війною людей, які щедро розсипала по танцполу Оксана Марченко ("она владеет активами, а я управляю". Тут саме українські смерті ще з часів Стуса і по нині працюють для Медведчуків активом, хі ба ж ні?). І всі, хто танцює, і всі, хто дивляться, відчувають цей скрегіт – кісток багато і не наступити на них неможливо, який би покерфейс не робив кожен танцюрист, кожен продюсер і кожен глядач.
Популярне: По-королівськи! Марина Порошенко з доньками вразили неймовірними вишиванками (Фото)
А ще я натискаю кнопочку "не стежити" на сторінках своїх колег з тсн. Тому що тепер, коли я бачитиму селфачі з окопів, пафосні статуси зі святкових ефірів, сюжети про порятунки інвалідів, дітей і котів, я не віритиму жодному з них: знову цей аматорський театр, думатиму я. Для керівників цих людей, і відповідно й для самих журналістів, хочуть вони того чи ні, патріотизм став лише політичною технологією, до якої долучились всі підписанти листа про репутацію. Грою в патріотизм, який не про батьківщину і відповідальне громадянство, а про "нічого правдивого і все можливе" (в мене є враження, що багато людей сприйняли цю книжку Пітера Померанцева не як застереження, а як підручник). Тому що як можна робити оці всі селфачі, і статуси, і пафос і не відчувати скрежету кісток з сусідньої програми, з сусіднього кабінету, з сусіднього екрану. Коли тепер за всіма "цінностями", що ними розписані стіни в офісі плюсів мав би вчуватися цей пекельний скрегіт. Сміливість станцювати по людських кістках, чому б ні.
Я прекрасно розумію всі наслідки такого допису – світ тісний, а світ медіа і поготів. І я пишу цей текст із велики жалем – шість з половиною років у цій компанії дали мені стільки ж, скільки рідний університет. Та в ситуації, що ми її переживаємо нині, важливо означити свої позиції тут і зараз. І констатувати: я вірю у відповідальне громадянство попри всі спроби пекла звести це поняття на пси.
І на останок. Я хотіла закрити коментарі до цього допису, тому що не хочу розводити більше хайпу, не вірю в дискусію довкола цього питання і не люблю повчального тону, який передбачає коментування подібних тем. Але фейсбук, здається, прибрав цю опцію. Тому я просто не відповідатиму на коментарі, щоб там не писали – мені важливий цей допис як висловлювання, а не як срач".